Цифровий архів фольклору

Кукуріку, півнику,
Сів на повівнику,
Стару бабку не бив,
Стой, бабко, не тікай,
Моїх синів не лякай,
Мої сини красні,
Поїхали в маслі,
Батька шукати,
Батько - вальошник,
Син - веретьошник,
Мати - ткаля,
Дочка - Наталя!

Кукуріку, півнику, гайда,
Яка в тебе дівчина гарна!
І хліб пече,
І хрін товче,
І капусту полива,
І на Гриця погляда!

Іде Гриць з вечорниць
Темненької ночі,
Сидить сова на бережку,
Витріщила очі.
Гриць на неї "гиля, гиля" -
Вона й полетіла,
Якби в Гриця не палюшка,
Гриця сова б з'їла.

Меланка ходила,
Василька просила,
Василику, тату,
Пустіт мене в хату,
Я в церкві стояла,
Ясний хрест держала,
Кадилом кадила,
Кадітіся, люді,
Вам Бог святий буде!

Дай, Боже, вечір добрий!

Той край рідний той край милий, де ти уродився,
Раз побачив ту дівчину - навіки влюбився. (двічі)

Ой улюбився, укохався у ті карії очі,
Що не дають упокою ані вдень, ні вночі. (двічі)

Ой по тім боці біля річки терни процвітали,
Поміж тими терночками цігани стояли. (двічі)

Одна дівка молоденька с козаком гуляла,
Де взялися вражі люди та й розпарували.

Та й розпарували,
Мені дівці молоденькій наробили слави.

Тая дівка до циганки дорожку топтала,
Та й просила, щоб козака та й причарувала.

–Циганочка, волошечко, вволи мені волю,
Та й пороби козакові, щоб ходив за мною.

Циганочка, волошечка воленьку вволила,
Одрізала дівці косу та й перепалила.

–Ой дивися дівчинонько, як коса палає,
За тобою, дівчинонько, козак помирає.

Сьодня же празник Меланія,
Завтра же празник – Васілія.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібра-злата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Кому пиріг, кому й калач,
За той пиріг сам Бог беріг.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

За той пиріг сам Бог беріг,
За той калач сам Бог багач.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Ой під тим дубом, під дубиною,
Там сидів голуб з голубино(ю). (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Правим крилечком обнімали(ся). (двічі)

Ой десь не взявся охотник з поля,
Убив голуба, голубка вдо(ва). (двічі)

Узяв голубку під праву полу,
Приніс додому, пустив додо(лу). (двічі)

Дав їй їсти ярой пшениці,
Ярой пшениці, стакан води(ці). (двічі)

Не буду їсти, не буду пити,
Нема голуба, ні з ким дружи(ти). (двічі)

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Тонкий голос, голосочок, (двічі)
Через Дон та й у лісочок. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

Поза лісом, поза лісом,
Поза Караваном,
Чути мого миленького,
Що йде з бараба(ном).

Поза лісом, поза лісом,
Поза слобідкою,
Чути мого миленького,
Що йде з сопілко(ю).

Сопілочка-барвіночка,
Сосновоє денце,
Хто не вийде на вулицю -
Враже йому сер(це).

Враже йому, враже йому,
Враже йому трясця,
А моєму миленькому
Пошли, Боже, щастя.

Щастя-долю, щастя-долю,
Ше й добру годину,
Шо він мене пригортає,
Як малу дити(ну).

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Та й сім год по Криму, сім год по Криму.

Та не случалася та й причинонька,
Та ізроду єму, ізроду єму, ізроду єму.

Та й над битою же, та дорогою,
Та воли пасучи, воли пасучи.

(далі текст, записаний у тому ж селі в 1991 р.)
Та прислучилася та й причинонька,
Та й із Криму йдучи, із Криму йдучи.

Та й сірі ж воли та й похромали,
Та й чумак больной став, чумак больной став.

Та й болять ручки, та й болять ножки,
Та й болить голова, болить голова.

Та й бідна ж моя, та й голівонька,
Що товариша нема, товариша нема.)

Журилася молодая Галя й,
Журилася молодая й Галя:
Як я й буду неньку забува(ти)?

Як я буду неньку й забувати,
Як я й буду свекру привикати,
Як я буду свекрусі годи(ти)?

Як я буду свекрусі годити?
Рано, пізно по воду ходити,
Молодого Василька люби(ти)?

Обізвався молодий Василько й,
Обізвався молодий Василько:
Єсть у мене три нагайоч(ки).

Єсть у мене три нагайочки,
Одна буде неньку забувати,
Друга буде свекру привика(ти),

Друга буде свекру привикати,
Третя буде свекрусі годити,
Молодого Василька люби(ти).

Та й ходила та й Маруся по крутій горі,
Забачила же селезенька на тихій воді.

На тихій воді,
Пливи, пливи же, селезеньку, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер й а к міні.

Тепер й а к міні,
Ой дай міні же порядочок, бідній сироті.

(Бідній сироті,
Ой рад би я, дитя моє, прибути к тобі,

Зліпилися карі очі навіки мої,

Насипали сирой землі на груди мої,

Розсипалися білі кості по сирій землі,

Ой поки ж я з кістоньками ой соберуся,

Та й на твоє весіллячко, доню, спізнюся.)

Походила молодая Галя по новім двору,

По новім двору,
Виганяла селезенька на тиху й воду.

На тиху й воду,
Пливи, пливи, селезеньку, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер же й к міні.

Тепер же й к міні,
Ой, дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой, рад би я, дитя моє, прибути й к тобі.

Прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на руці й мої.

На руці й мої,
Склепилися ой карії очі, не глянуть к тобі.

Та купався Іван
та й у воду впав,
Купала на Йвана!

Та купався Мусій,
доведеться й усім,
Купала на Йвана!

На калині роса впала,
в нас на вулиці Купала,
Купала на Йвана!

Била жінка мужика,
Пішла позивати,
Присудили мужикові
Ще жінку прохати, (двічі)
Ще, ще, ще, ще,ще, ще, ще,
Ще жінку прохати.

Прости ж мене, моя мила,
Що ти мене била,
Куплю тобі цебер меду,
Коновочку пива. (двічі)

А од пива болить спина,
А од меду голова,
Купи мені горілочки,
Щоб весела я була,
Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб,
Щоб весела я була.

Чуки-чуки, чукина,
Яка дівка чепурна,
Чепурна, чепурна, чепурнесінька,
Чуки-чуки, в батька вдалося,
В материну кохту вдяглося.

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай бережки обносить,
Ой молоденький ой новобранчик полковничка просить. (двічі).

Ой полковничку, ой мій батечку, одпусти ж додому,
Ой розплакалась, ой розтужилась дівчина за мною. (двічі)

Ой нехай плаче, ой нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький ой новобранчик три года прослужить. (двічі)

Та й усі зорі піднялися, й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці й, та й а мій опізни(вся).

Та й а мій опізнився,
Та й чого ж він й опізнився й, та й що дома нема(є).

Та й шо дома й немає –
Він в чистім полі край Дунаю й, він коня й напува(є).

Він коня напуває,
А й а кінь ірже ж, води й не п’є й, та й шлях-дорожку й чу(є).

Та й шлях-дорожку й чує,
Ой десь мій милий, чорнобривий, та й з другою й ночу(є).

Він з другою й ночує,
Ой ночуй, ночуй, мій миленький, та й ближче й пригорта(йся).

Та й ближче й пригортайся,
Та й а до мене й, молодої, та й більш не поверта(йся).