Цифровий архів фольклору

На Петра хліб пекла,
На Івана вибирала,
Івана Купала,
Та й у воду впа(ла)!
И-и-их!

Ой вилітала галка та з глибокого ярка,
Та й вилітала друга з зеленого да лу(га).

Ой та й сіла на сосну, ой на сосну розкошну,
Та не хилися, сосно, бо й так мені да тош(но).

Ой тошно сиротині, ой на чужій вкраїні,
Та тошно сиротині на чужій да й краї(ні).

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене кабанець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить кабан по двору, голову донизу,
Не журися, кабанець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене баранець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить баран по двору, голову донизу,
Не журися, баранець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене гусачок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить гусак по двору, голову донизу,
Не журися, гусачок, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене качурок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить качур по двору, головою таки-так,
Не журися, качурок, гості підуть так, так. (двічі)

Ой Іван та й купав,
Та й у воду й упав,
(Скрізь) вода й а линула,
А на морі хвиля била,
На долині роса впала,
На й улиці Йвана Купа(ла)!

Та відкіль вітер віє,
Та відкіль вітер віє, туди я й хилю(ся).

Ой туди я хилюся,
Та й що люди ой говорять, а я й не бою(ся).

Ой веліть мені мати,
Та веліть ой мені мати королівну бра(ти).

Ой ой то королівна,
Ой то же королівна, то ж мені й не рів(на).

Ой ой то мені пара,
Ой ой то мені пара, де дівчина Га(ля).

Ой де дівчина Галя,
Ай де дівчина й Галя, а ще й.....

Тече річка невеличка понад осокою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою. - двічі

Іще води не набрала, стала, постояла,
Гей, за козаком зажурилась та й у воду впала. - двічі

Біжать люди рятувати, та й кричать: "Рятуйте!",
Гей, а дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте! - двічі

Хоть жалкуйте, не жалкуйте, така моя доля,
Гей, полюбила козаченька, при місяцю стоя. - двічі

Не я його полюбила, полюбила мати,
Гей, тільки мені повеліла на рушничок стати. - двічі

Один дала, другий дала, на третьому стала,
Гей, а четвертим білесеньким рученьки зв'язала." - двічі

Та стелись, стелись, та й барвіночку, не корінем – листом.

Не коренем – листом,
Та викликає ой, парень дівку, не голосом – свистом.

Не голосом – свистом,
Та чи ти чула, ой, дівчинонько, як я тебе кликав?

Як я тебе ж кликав,
Та через твоє, ой, подвір’ячко сивим конем їхав.

Та хоть я чула, та хоть не чула, не обзивалася.

Не обзивалася,
Та темна нічка, ой Петрівочка, іти боялася.

А в полі, в полі сам Господь ходив,
Дєву Марію за ручку водив,
Дєва Марія Бога просила:
"Роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю!".

Здрастуйте, з празником! Наливайте! (промовляючи)

Ой дивнеє нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Одна його спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Як летіло два анголи,
З небес летючи.

З небес летючи,
Як летіли та й співали:
— Не бійся, Діво!

— Не бійся, Діво,
Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас.

Це ангольський глас,
Приймай дитя народження,
На руки при нас,
На ручки при нас.

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Ой думай, думай!

І сюда, і туда розливається вода,
Ходе милий до подружки, а до мене нікогда.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой не стій під вікном, не махай рукавом,
Бо не вийду, не постою, і з тобою, дураком.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой не стій під вікном, не дразни собачки,
Бо як вийду з макогоном, то полізеш рачки!
Думай, думай, ой думай, думай!

Стоїть милий у ворот широко разінув рот,
І нікто не разберьот, гдє ворота, а гдє рот.
Думай, думай, ой думай, думай!

У мєня мільонок єсть, срам по уліце провєсть,
Лошаді пугаются, ізвозчікі ругаются.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ти не вмієш припєвать, не вмієш приказувать,
Твоїм довгим язиком припічки примазувать.
Думай, думай, ой думай, думай!

І сюда, і туда розливається вода,
Ходе милий до подруги, а до мене нікогда.
Думай, думай, ой думай, думай!

Я по садіку ходила, нашла ценну брошку,
Разрєшитє припєвать под вашу гармошку.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой подружка моя, ти зелений баклажан,
Я любила, ти одбила, ти думаєш, мнє нє жаль?
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой подружка моя, я не одбивала,
Он запіску пєрєдал, я й не одказала.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой топну ногой, да притопну другой,
Сколько раз не топочу, всє равно плясать хочу.
Думай, думай, ой думай, думай!

А в Володі на городі чорная смородіна,
Через год, через два буду я володіна.
Думай, думай, ой думай, думай!

Ой на горі та дуб зелений (двічі),
Ще й біла береза (двічі).

А з-під тої та й березоньки (двічі),
Вода протікає (двічі).

Ой там козак та й молоденький (двічі),
Коня напуває (двічі).

Ой пий, коню, та цюю воду (двічі),
Вода ключевая (двічі).

Люби, козак, та й цюю дівку (двічі),
Дівка молодая( двічі).

Калина висока, долина глибока, аж додолу гілля гнеться. (двічі)

А під тією калиною стояв козак з дівчиною,
Дівчинонька плаче та дрібними ридає, свою долю проклинає. (двічі)

Та якби ж була я оце знала, та не йшла заміж, та гуляла,
Гуляла б я в батька та в своєї матусі дівчиною молодою. (двічі)

А й заміж піти, треба знати, пізно лягти, рано встати,
Було в мене личко, та ще й чорнії брови, осталися гіркі сльози. (двічі)

Ой там коло річки, ой там коло броду
Кликав козак дівку собі на пораду.
Ой там коло річки, ой там коло броду
Кликав козак дівку собі на пораду.

-Ходімо ж, дівчино, в комірчину спати,
Не чутиме батько, не знатиме мати.
Ходімо ж, дівчино, в комірчину спати,
Не чутиме батько, не знатиме мати.

Як батько почує, то скаже – ночує,
А мати узнає, то скаже – гуляє.
Як батько почує, то скаже – ночує,
А мати узнає, то скаже – гуляє.

Не бійся, дівчино, не бійся нічого,
Козак молоденький не зрадив нікого,
Не бійся, дівчино, не бійся нічого,
Козак молоденький не зрадив нікого.

Ой у лузі при долині,
Ой у лузі при долині,
Широкий лист на калині,
Широкий лист на калині.

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе голуб голубочку,
Кличе голуб голубочку.

А він кличе та й не свою,
А він кличе та й не свою,
Прийди, серце, поцелую,
Прийди, серце, поцелую.

Нащо чужу целувати,
Нащо чужу целувати,
Серцю жалю завдавати,
Серцю жалю завдавати.

А я в неньки та й на відході (двічі),
Посадила оріх на вгоро(ді).

Посадила оріх на вгороді (двівчі),
Рости, рости, та й оріше(чку).

Рости, рости, та й орішечку,
Рости, рости, та й укорінися,
Й а ти ж, ненько, не плачь, не жури(ся).

А ти, ненько, не плачь, не журися (двічі),
Кохай собі другую таку(ю).

Кохай собі другую такую (двічі),
Як викохав мене молоду(ю).

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комо(ру). У!

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му). У!

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться). У!

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Як буду вінча(ться).
Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А піп руки в’яже,
А він мені, розсукин син,
Правдоньки не ка(же).

Та перейди, місяцю, та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю, та й на нашу широ(ку). У!

А на найшій вулиці, та на нашій широкій,
Та все хлопці молодці, та все хлопці моло(дці). У!

Та нема найкращого, та нема найкращого,
Над Іванка нашого, над Іванка нашо(го). У!

Через тещин двір ходе, через тещін двір ходе.
Щоб і теща любила, щоб і теща хвали(ла). И!

А теща не злюбила, а теща не злюбила,
Та й ворота зачинила, та й ворота зачини(ла). У!

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Та ой чом не по правді же
А, розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш
Та по йулицям ходиш
А й весьоло ой співаєш,
Голос по…, ой подаєш.

Голос подайош,
Та обсади ж ти, мила,
Та й голубонька сива й
Вишеньками двор.

Вишеньками двор,
Та ой щоб не заходив,
А й вітрець не заносив
Голосочок мой.

Голосочок мой,
Та уже ж я садила же,
А й уже й поливала же -
Не приймається.

Не приймається,
Та уже ж я любила же,
А й уже чарувала -
Не признається.

Та копав, копав криниченьку,
Та неділеньку, дві жи,
Та й любив козак дівчиноньку,
Ой не людім, собі.

Приспів:
Ой, жаль, жаль, міні буде,
Возьмуть її люди,
Возьмуть її люди,
Та моя не буде,
Ой, жаль, жаль!

Та вже з тії криниченьки,
Ой орли воду п'ють,
Та вже ж тую дівчиноньку
Та під вінець ведуть.

Та один веде за рученьку,
Другий за рукав,
Третій стоїть - серце болить,
Кохав - та й не взяв.

Та й обведена кругом столу,
Тепер ти моя,
Вона стала, одказала,
Не правда твоя.