Цифровий архів фольклору

Вспомнім, братця, ви кубанці, двадцять перве сєньтября,
Как драліся ми з поляком із розсвєта до полдня,
Нам і музика іграла, барабани громко б'ють.

Ой нам і музика іграла, барабани же громко б'ють,
(Ще й горністи) заіграли, вийняв шашки наголо.

Вийняв шашки, вийняв гострі, ше й винтовки поднеслі,
Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді.

Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді,
Получил большую рану од поляка-подлєца.

Получіл большую рану од поляка-подлєца:
"Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мене.

Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мєня,
Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу.

Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу,
А проклятому поляку у грудь пулю зажену".

Колядую-дую,
Де ковбаску чую,
Там і заночую.

Колядую-дую,
Де дівчину чую,
Там і заночую,
А де молодичку,
Там і дві нічки.

Колядин-колядин,
А я в батька один.

Скаче сестра, скаче,

Скаче сестра, скаче,
Чогось вона хоче,
Квітку для молодого,
Від...

Ой у неділю ранесенько синє море гра. (двічі)

Ой хоче ж дівка втопитися, море й не прийма. (двічі)

Ой прийми ж море, прийми синє, прийми мать родна. (двічі)

Ой, а вже ж мені надоєла жизнь бурлацкая. (двічі)

На драбинушку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірих волів дивився.

На сірих волів дивився,
Та пішли воли сірі, половії
У чистоє поле грати.

У чистоє поле грати,
Та в чистім полі, широкім роздоллі
Де косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та вони косять, а вітер розносить,
А з косариків піт ллється.

А з косариків піт ллється,
Тай сидить чумак в холодку під возом,
Та й з косариків сміється.

Та й з косариків сміється,
Ой смійся, смійся, чумаку Макаро,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде осінь, а ти й у дорозі,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та прийде зіма, ще й люті морози,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та бере чумак ремінний налигач,
Та йде сіна купувати.

Та йде сіна купувати,
Ой продай, дядьку, чи ти рідний батьку,
Продай сіна хоч на в'язку.

Продай сіна хоч на в'язку,
Та нема сіна, продай хоч соломи,
Сірим волам для дороги.

Сірим волам для дороги,
Та пішли воли сірі, половії,
Аж ногами огонь крешуть.

Аж ногами огонь крешуть,
Та вже тому чумаку Макару,
Дубовую труну тешуть.

Не здихай, мила, так тяжко,
Ой не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
А вой да серце же кров'ю же о…, ой обольоться,
Грудь сов'яне же я…, ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Сидів голуб на берьозі,
А мой милой на конє,
Ой помер, помер мой мильонок,
В чужой, дальньой сторонє.

В чужой дальньой сторонє, ох,
Не журися же, моя мила,
Не здихай так тяжело.

Не здихай так тяжело,
Ох і як же тобі дружка й жалко,
Забувай січас його.

Забувай січас його,
Ох і я дружка не забуду,
Пока скроються мої глаза.

Пока скроються ж мої глаза,
Ох і серце кров'ю же оболлється,
Грудь сов'яне ж як трава.

Грудь сов'яне й як трава,
Грудь сов'яне ж, ще й посохне,
Не розцвєтєт нєкогда.

Не розцвєтєт нєкогда,
Ох і я по кладвищі гуляла,
Не боялася ж нічєго.

Не боялася нічєго,
Ох і а чого мнє здєсь бояться,
Здєсь мой милой схороньон.

Здєсь мой милой схороньон,
Ох і на йом памятнік тяжолой,
В дев’яносто ж сємь пудов.
(Ще й облито серебром.)

В дев’яносто ж сємь пудов,
…

Прилетел яснён сокол,
Сел да упал на окнушко,
Сел да й упал на окнушко.

Сел да упал на окнушко,
На золотой причаленке,
На золотой причаленке.

На золотой причаленке,
Красная ой Мариюшка,
Красная ой Ивановна.

Красная ай Ивановна,
Привечай свово сокола,
Привечай свово ясного.

Привечай свого ясного,
Рада б и я ой приветила,
Рада б и я ой приветила.

Рада б и я приветила,
Во слезах я не вижу,
Во слезах я не вижу.

Во слезах я не вижу,
Слова я не промолвею,
Слова я не промолвею.

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

Ой наступала та чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой там зібралась бідна голота й, до корчми гулять.

Пили горілку, пили й наливку, ще й мед будем пить,
А хто з нас браття й буде сміяться, того й будем бить.

Ой беруть дуку за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не ходи ж ти, превражий сину, де голота п’є».

Ой беруть дуку за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не ходи ж ти, превражий сину й, де й голота п’є».

Чи дома, дома пан-господар?
А я знаю, що він дома.

А я знаю, що він дома,
Сидить він же кінець столу.

Сидить же він кінець столу,
А на йому шуба люба.

А на йому шуба люба,
А на той шубі ще й поясочок.

А на той шубі поясочок,
На поясочку калиточка.

На поясочку калиточка,
А в калиточки сім сіляжечків.

А в чужого прикажчика
Вже й додому йдут, (двічі)
А в нашого прикажчика
Ше й не думают. (двічі)

Покривочка плаче,
Покриваться хоче,
Не як покриваться,
Як поцілуваться.