Ой у неділю раненько

Дівчина-красотка в розкошах жила,
Циганка гадала, щоб заміж не йшла. (двічі)

«Не йди, дівко, заміж, то ще поживеш,
А як вийдеш заміж, то в морі впадеш!»

«Не вірь же, дівчино, не вірь нікому,
Повірь же, дівчино, мені одному. (двічі)

Мой папа багатий, он здєлає мост,
Широкой, дальокой на тисячу вьорст. (двічі)

(Сиділа дівчина, дивилась в вікно,
Схватнулась, упала у море на дно.

Летіла, кричала: «Прощай, мать, отєц!»
Ещьо раз кричала: «Прощай, молодєц!»

Ой ти, Марусино, ти чесного роду,
Бери відеречка, та й іди по воду. (двічі)

Бери відеречка, та й іди по воду,
Бережись, Марусе, щоб не впала в воду. (двічі)

Бережись, Марусе, та й не збереглася,
Її чорна хвиля із берега збила. (двічі)

Ізбила із неї червону хустину,
Та й понесла хвиля аж на середину. (двічі)

Їхали козаки, весело співали,
Вони Марусину на морі видали. (двічі)

Один козак каже: "Щука-риба грає!"
Другий козак каже: "Маруся втопає!" (двічі)

Третій козак каже: "Шо буде - те й буде,
А я Марусину рятувати буду!" (двічі)

"Ой рятуй, козаче, я ще й молоденька,
Получиш награду від мого батенька. (двічі)

Від мого батенька коня вороного,
Від моєї неньки шовкове сідельце!" (двічі)

"Не хочу награди, не хо її брати,
Я хочу Марусі вірним другом стати!" (двічі)

"Ой лучче у морі на дні пісок їсти,
Чим мені з нелюбом вечеряти сісти! (двічі)

Ой лучче у морі на дні потопати,
Чим мені з нелюбим на рушничок стати!" (двічі)

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).