Сидів голуб на берьозі
Назва | Сидів голуб на берьозі |
---|---|
Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
Мотив | Вірність, Кохання, Розлука, Смерть, Чужина |
Дата запису | 1 лют. 1988 р. |
Місце запису | с. Вʼязова, Краснокутський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
Виконавці | Шулакова О.А. (невід.), Мусорова Н.В. (невід.), Мусорова Є.М. (невід.), Скирко Н.В. (невід.), Жидкова Н.С. (невід.), Чуль Г.К. (невід.), Низькопоклонна Г.В. (невід.) |
Збирачi | Галина Лук'янець, Леонід Котохін, Олена Чиста |
Ноти | Завантажити файл PDF |
Слухати аудіо
Сидів голуб на берьозі,
А мой милой на конє,
Ой помер, помер мой мильонок,
В чужой, дальньой сторонє.
В чужой дальньой сторонє, ох,
Не журися же, моя мила,
Не здихай так тяжело.
Не здихай так тяжело,
Ох і як же тобі дружка й жалко,
Забувай січас його.
Забувай січас його,
Ох і я дружка не забуду,
Пока скроються мої глаза.
Пока скроються ж мої глаза,
Ох і серце кров'ю же оболлється,
Грудь сов'яне ж як трава.
Грудь сов'яне й як трава,
Грудь сов'яне ж, ще й посохне,
Не розцвєтєт нєкогда.
Не розцвєтєт нєкогда,
Ох і я по кладвищі гуляла,
Не боялася ж нічєго.
Не боялася нічєго,
Ох і а чого мнє здєсь бояться,
Здєсь мой милой схороньон.
Здєсь мой милой схороньон,
Ох і на йом памятнік тяжолой,
В дев’яносто ж сємь пудов.
(Ще й облито серебром.)
В дев’яносто ж сємь пудов,
…
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Не здихай, мила, так тяжко | Пісні з особистого та родинного життя | с. Клюшниківка, Миргородський район | 05:00 |
Не здихай, мила, так тяжко, Забувай тепер його. Як закроються глаза. Грудь сов'яне, як трава. Нікогда не розцвітьот. Не боялась нічого. Здєсь ночниї сторожа. | |||
Ой арьол, ти орьол | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацька | с. Вишневе, Валківський район | 02:14 | ||||
А й через гору та й у контору | Пісні з особистого та родинного життя | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район | 01:48 |
А й через гору та й у контору, а й орел воду носе, А й пусти ж мене, та й полковнику, а й із полка й додому, А й нехай плаче, та й нехай плаче, а й нехай ще затуже, А й служив службу, та служив другу, а й начав помирати, |