Цифровий архів фольклору

Та й ходив чумак, та ходив бурлак
Сім год по Криму.

Сім год по Криму,
Та не случалось та причиноньки
Ізроду йому.

А як случилась та причинонька
Із Криму йдучі.

Та сірі воли похрамали
А чумак болєн став.

Та болять ручки, та болять ножки,
Та болить голова.

А бідна моя та голівонька,
Що товарища нема.

А в свекорка та не так буде,

А в свекорка та не так буде,
Обідання та й увечір.

Обідання та й увечір,
А вечеря та й опівночі.

А вечеря та й опівночі,
Не виспляться твої карі о(чі).

ВІтер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садітся. (двічі)

Ой ти, орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Жила вдова на край села,
Та було в вдови дев'ять синів,
А десята дочка Галюточка.

Сини зросли, в розбій пішли,
А Галя зросла, заміж вийшла,
Вийшла Галя за крамаря.

Вийшла Галя за крамаря,
Крамарь їде крамарювати,
Та бере Галю шинкувати.

Як набігли розбійники,
Крамаря вбили, а крамарчатко,
А крамарчатко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Уставайте, брати, що ж ми наробили?
Зятя вбили, а племінятко,
А племінятко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Ой з-за гори та й вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й пита(є).

Спитай, мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя та й на морі ночу(є).

Сіре вутя та й на морі ночує,
Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).

Здвигнулися лави,
Здвигнулися лави,
Як сіли роззяви,
Ще й дужче здвигнуться,
Як пива нап`ю(ться).

Ох не ходи ж ти, ох і розкудрявчик, та й понад моїм садом,
Не ламай же, ох і розкудрявчик, та й саду й виногра(ду).

Не сама я ох і сад садила та й не я й поливала й,
Не сама я ох і цю ніч спала та й з милим ночува(ла).

Спровожала ох і я мільонка та й ранньою зорьою й,
Сама сіла ох і залилася та й дрібною й сльозою.

Сама сіла ох і залилася та й дрібною сльозою й,
Ой ходи ти, ой і розкудрявчик, та й понад моїм са(дом).

Ой, Петра й Павла минає,
Половина літечка немає.

Ой, поорю землю плугами
Та й засію землю житами.

Ой, родися земле, родися,
Пора ж тобі, Василечку, женитися.

Вилітала галка ой з глибокого балка же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

Та й вилітала друга з зеленого луга же,
Та й сіла вона на сосні, на гілці й розко(шній).

Ой не хилися, гілько, бо й так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені то(шно).

Зайшло сонце за віконце, за сад(и)-виноград(и),
Целуйтеся жи милуйтеся жи, ой хто кому й рад.

Целуйтеся, милуйтеся, ой хто кому жи рад(и),
Шо дівчина й козакові раденька й була.

Шо дівчина козакові раденька була й,
Взяла жи його за рученьку та й у сад(и) повела.

Взяла парня за рученьку та в(и) сад(и) повела й,
Білу постіль постелила жи, положила й спать.

Білу постіль постелила, положила спать,
Сама й сіла край постелі, зажурилася.

"Не журися й, дівчинонько, ти буде моя,
Єсть у мене бочка й пива ще й друга вина.

Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Єсть у мене й красна дівка - плохо зробила".

А чи дома, дома пан хазяїн?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А я знаю, що він дома,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А він сидить в кінці столу,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А на ньому шуба люба,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А на шубі любій поясочок,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

А на поясочку калиточка,
Щедрий вечір та й добрий вечір,
Добрим людям та й на весь вечір!

(А в калиточці сім червонців (шеляжечків),
Сьому-тому по золотому (шеляжечку)).

Було літо, було літо,
Та й стала зима,
Як не було пригодоньки,
Гей, гей, та й досі нема. (двічі)

Була ж йому пригодонька
З Криму ідучи,
В чистім полі, край дороги,
Гей, гей, воли пасучи. (двічі)

Занездужав чумаченько,
Заслаб та й лежить,
Жалується отаману,
Гей, гей, голова болить. (двічі)

Отамане, отамане,
Рідний батьку мій,
Бери воли, бери вози,
Гей, гей, та й додому їдь. (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й жупан,
Воли ж мої круторогі,
Гей, гей, хто ж вам буде пан? (двічі)

Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й кожух,
А сам припав к сирій землі,
Гей, гей, віддав Богу дух. (двічі)

Заревіли сірі воли,
Тіло везучи,
Заплакали чумаченьки
Позаду йдучи. (двічі)

А в неділю рано вранці
Ударили в дзвін,
Це ж по тому чумаченьку,
Гей, гей, що ходив на Дін. (двічі)