Цифровий архів фольклору

Ой на горі та дуб зелений (двічі),
Ще й біла береза (двічі).

А з-під тої та й березоньки (двічі),
Вода протікає (двічі).

Ой там козак та й молоденький (двічі),
Коня напуває (двічі).

Ой пий, коню, та цюю воду (двічі),
Вода ключевая (двічі).

Люби, козак, та й цюю дівку (двічі),
Дівка молодая( двічі).

Калина висока, долина глибока, аж додолу гілля гнеться. (двічі)

А під тією калиною стояв козак з дівчиною,
Дівчинонька плаче та дрібними ридає, свою долю проклинає. (двічі)

Та якби ж була я оце знала, та не йшла заміж, та гуляла,
Гуляла б я в батька та в своєї матусі дівчиною молодою. (двічі)

А й заміж піти, треба знати, пізно лягти, рано встати,
Було в мене личко, та ще й чорнії брови, осталися гіркі сльози. (двічі)

Ой там коло річки, ой там коло броду
Кликав козак дівку собі на пораду.
Ой там коло річки, ой там коло броду
Кликав козак дівку собі на пораду.

-Ходімо ж, дівчино, в комірчину спати,
Не чутиме батько, не знатиме мати.
Ходімо ж, дівчино, в комірчину спати,
Не чутиме батько, не знатиме мати.

Як батько почує, то скаже – ночує,
А мати узнає, то скаже – гуляє.
Як батько почує, то скаже – ночує,
А мати узнає, то скаже – гуляє.

Не бійся, дівчино, не бійся нічого,
Козак молоденький не зрадив нікого,
Не бійся, дівчино, не бійся нічого,
Козак молоденький не зрадив нікого.

Ой у лузі при долині,
Ой у лузі при долині,
Широкий лист на калині,
Широкий лист на калині.

А ще ширший на дубочку,
А ще ширший на дубочку,
Кличе голуб голубочку,
Кличе голуб голубочку.

А він кличе та й не свою,
А він кличе та й не свою,
Прийди, серце, поцелую,
Прийди, серце, поцелую.

Нащо чужу целувати,
Нащо чужу целувати,
Серцю жалю завдавати,
Серцю жалю завдавати.

А я в неньки та й на відході (двічі),
Посадила оріх на вгоро(ді).

Посадила оріх на вгороді (двівчі),
Рости, рости, та й оріше(чку).

Рости, рости, та й орішечку,
Рости, рости, та й укорінися,
Й а ти ж, ненько, не плачь, не жури(ся).

А ти, ненько, не плачь, не журися (двічі),
Кохай собі другую таку(ю).

Кохай собі другую такую (двічі),
Як викохав мене молоду(ю).

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комо(ру). У!

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му). У!

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться). У!

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Як буду вінча(ться).
Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А піп руки в’яже,
А він мені, розсукин син,
Правдоньки не ка(же).

Та перейди, місяцю, та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю, та й на нашу широ(ку). У!

А на найшій вулиці, та на нашій широкій,
Та все хлопці молодці, та все хлопці моло(дці). У!

Та нема найкращого, та нема найкращого,
Над Іванка нашого, над Іванка нашо(го). У!

Через тещин двір ходе, через тещін двір ходе.
Щоб і теща любила, щоб і теща хвали(ла). И!

А теща не злюбила, а теща не злюбила,
Та й ворота зачинила, та й ворота зачини(ла). У!

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Та ой чом не по правді же
А, розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш
Та по йулицям ходиш
А й весьоло ой співаєш,
Голос по…, ой подаєш.

Голос подайош,
Та обсади ж ти, мила,
Та й голубонька сива й
Вишеньками двор.

Вишеньками двор,
Та ой щоб не заходив,
А й вітрець не заносив
Голосочок мой.

Голосочок мой,
Та уже ж я садила же,
А й уже й поливала же -
Не приймається.

Не приймається,
Та уже ж я любила же,
А й уже чарувала -
Не признається.

А в чужого хазяїна
Вже й обідають, (двічі)
А нашого хазяїна
Ще й не снідають (думають). (двічі)

А в чужого хазяїна
Вже й горілку п'ють, (двічі)
А в нашого хазяїна
Їсти не дають. (двічі)

Та копав, копав криниченьку,
Та неділеньку, дві жи,
Та й любив козак дівчиноньку,
Ой не людім, собі.

Приспів:
Ой, жаль, жаль, міні буде,
Возьмуть її люди,
Возьмуть її люди,
Та моя не буде,
Ой, жаль, жаль!

Та вже з тії криниченьки,
Ой орли воду п'ють,
Та вже ж тую дівчиноньку
Та під вінець ведуть.

Та один веде за рученьку,
Другий за рукав,
Третій стоїть - серце болить,
Кохав - та й не взяв.

Та й обведена кругом столу,
Тепер ти моя,
Вона стала, одказала,
Не правда твоя.

Туман танчок виводив. (двічі)

Що виведе та й стане. (двічі)

На дівочок погляне. (двічі)

Чи всі дівки у танку? (двічі)

А де взявся сірій вовк,
Та розігнав весь танок.

Що дівчатам шапку зняв. (двічі)

А хлопʼятам хвіст задрав. (двічі)

А хлопʼята за кійки,
Давай, вовче, ягідки.

Чи солодкіх огірків. (двічі)

Ой по горі, по горі жи й, та чабан вівці ганяє жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та чабан вівці ганяє.

Та чабан вівці ганяє жи, та на могилу звертає жи,
Ох, йох, йо-хо-хо жи й, та на могилу звертає.

Ой зімонько, молодице,
Гарні книші, паляниці,
Добрі з меду товченики,
А в сметані вареники,
Гей, гу, гей, гу!

А пляшечки-чарушечки
Витинають дрібушечки,
А барило качається,
Своїх діток втішється,
Гей, гу, гей, гу!

Шумить, гуде сосновонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удівонька,
Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удіво(нька).

Та вона плаче, ще й ридає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях поглядає,
Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях погляда(є).

Битим шляхим чумаки йдуть,
Битим шляхим чумаки йдуть, мого мужа коня ведуть,
Битим шляхом чумаки йдуть, мого мужа коня ве(дуть).

Та ведуть коня, ще й сідельце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє серце,
Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє се(рце).

Та й усі зорі зайнялися, та й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці, та й а мій опізни(вся).

Та й усі хлопці на вулиці, та й а мій опізнився,
Та ой чого він опізнився? Та й що дома нема(є).

Та й що дома немає,
Та в чистім полі край Дунаю та й коня напува(є).

Та й в чистім полі край Дунаю та й коня напуває,
Та а кінь ірже, води не пʼє, та й доріженьку чу(є).

Та й а кінь ірже, води не пʼє, та й доріженьку чує,
Та десь мій милий чорнобривий та й з другою ночу(є).

Ой зайди, зайди та й чорная хмара же.
Та й чорная хмара же, ще й ясна зоря.

Ще й ясна й зоря,
Ой зайди же, зайди, та й удалой молодчик,
Ой удалой молодчик ой в гості же до мєня.

В гості до мєня,
Ой випʼєм, випʼєм, та й да удалой молодчик,
Та й удалой молодчик, ой по рюмкє вина.

Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол,
Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой? (двічі)

Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой,
Ой чи бачив ой ту дівчину, котра журиться за мной? (двічі)

Котра журиться, ще й печалиться,
І за мною, серденям, побивається. (двічі)

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ,
А матуся, як зоря, та й рано заміж оддала. (двічі).

Рано заміж оддала,
У великую сім'ю та й у чужую сторону. (двічі)

(А велика сім'я вся вечерять сіда,
А мене молоду посилають по воду.

А я по воду йшла, усміхалася,
А з водою ішла, прислухалася.)

Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:
"Чом горілочки не п'єш, чом ти жіночки не б'єш?" (двічі)

(Як горілочки пить, то головка болить.
Нащо жіночку бить? вона вміє все робить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить.)