Цифровий архів фольклору

Ой вишенька-черешенька, чом рясно не родиш?
Молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?
Гей, молодая дівчинонька, чом гулять не ходиш?

Ой як мені рясно родить, як цвіт опадає?
Ой як мені гулять ходить, милий покидає?
Гей, ой як мені гулять ходить, милий покидає?

Тече річка невеличка попід осокою,
Взяла дівка нові відра, пішла за водою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою.

Іще води не набрала, стала, постояла,
За козаком зажурилась, та й у воду впала,
Гей, за козаком зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати, та й кричать: "рятуйте!",
А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!",
Гей, А дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте!

Було б тобі жалкувати, як була малою,
А тепер же прощавайте, пливу за водою!
Гей, А тепер же прощавайте, пливу за водою!"

Усі гори зеленіють, (двічі)
Тільки одна ж гора чорна.

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Й де сіяла ж бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками ж примочила.

Чорна хмара насуває, (двічі)
Сестра з братом розмовляє.

Ой братіку-сокілоньку, (двічі)
Й возьми мене ж на зімоньку.

Ой чого ви, подоляни прийшли?
Ой чого ви, подоляни прийшли?
А в нас дівки да й під ваші ми(слі).

А в нас дівки та все чорнобриві,
А в нас дівки та все чорнобриві,
А в нас стіни з білої бома(ги).

А в нас стіни з білої бомаги,
А в нас лавки з тонкої китайки,
Як сядите та й обломите,
Собі славоньки наробите,
Собі славоньки наробите,
І Марусю собі возьми(те).

А Маруся та й не ваша – наша,
Заручена та й повінчена,
(комусь,якомусь молодому) вручена.

Походила та Галочка по новім двору,
Виганяла сіру утку на бистру ріку.

На бистру ріку,
Пливи, пливи, сіра утко, тихо по воді.

Тихо по воді,
Прибудь, прибудь, моя ненько, сьогодня к мені.

Сьогодня к мені,
Та й дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі.

Прибути к тобі,
Насипали сирой землі на груди мої.

На груди мої,
Зложилися білі ручки до купочки.

До купочки,
Простяглися білі но(і)жки до доріжки.

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, зоря, рано заміж оддала.

В мене ж мати, зоря, рано заміж оддала,
У велику сімʼю, й у далеку сторону.

У велику сімʼю, й у далеку сторону,
А велика сімʼя вся вечеряти сіда.

А велика сімня вся вечеряти сіда,
А мене же, молоду, посилають по воду.

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть (п'ють
І веселая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там бори гудуть,
Поперед себе ворогів, панів облавою пруть. (двічі)

Зібрались вони під рясні дуби,
Та чекаючи на атамана на раду собі. (двічі)

Атамане наш, не дбаєш про нас,
Та й усе наше товариство як розгардіяш. (двічі)

Атаман іде, як голуб гуде,
Та й під білою та й березою голівку кладе. (двічі)

Глянь же ти, Галюша, крізь калач,
Карими очами та й заплач,
Он він іде, розмай косу,
Загубив красу, зав'язав світ тобі.

І світ зав'язали, гулять наказали.

Ой у полі, в полі криниця, там холодная водиця, гей!
Ой там чумак сім пар волів пасе, а з криниці напува(є).

А з криниці ж напуває, гей!
Ой чого ж ви, воли мої сірі, чом водиці ви й не п'є(те)?

Чом водиці ж ви й не п'єте? Гей!
Вже ж ви свого хазяїна та й до гробу одвезе(те).

Ай до гробу ж одвезете, гей!
Ой ви, хлопці, ви вдалі молодці, та й ввольніте мою во(лю).

Тай ввольніте ж мою волю, гей!
Ой займайте сім пар волів сірих та й гоніте ви за мно(ю).

Та й гоніте ви за мною, гей!
Нехай вони заревуть, забують, а стоячи ж надо мно(ю).

А стоячи ж надо мною, гей!
Чи не почує моя милесенька, та й ідучи за водо(ю)?

А милесенька почула, важенько здихнула, гей!
Ой коли б я та крилечка мала, всю країну обліта(ла).

Ой у полі жито копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито. (двічі)

Ой убито, вбито, завезено в жито,
Червоною китайкою личенько накрито. (двічі)

Ой прийшла дівчина з карими очима,
Та й підняла китайочку, та й заголосила. (двічі)

(- Чи ти, милой, впився? Чи з коника вбився?
Чи за мною, молодою, дуже зажурився? (двічі)

Я, мила, не впився, і з коня не вбився,
За тобою, молодою, дуже зажурився!) (двічі)

Гей, тече річка невеличка понад слободою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою.

Гей, іще ж води не набрала, стала постояла,
Гей за козаком зажурилась, та й у воду впала.

Гей, біжить батько, біжить мати та й кричать: "Рятуйте!"
Гей, а дівчина отвічає:" За мной не жалкуйте!"

Гей, а дівчина отвічає:" За мной не жалкуйте!"
Гей, було тоді жалкувати, як була й маленька.

Гей, тоді б нада жалкувати, як була маленька,
Гей, а тепер як пожаліє сирая земелька.