В мене батько, як цвіт, зав'язав мені світ

Мене мати, як зоря, рано заміж віддала,
В мене мати, як зоря, рано заміж віддала. (двічі)

Мене мати, як зоря, рано заміж віддала,
В мене батько, як цвіт, завʼязав мені світ. (двічі)

Як по воду я йшла, спотикалася,
А з водою я йшла, прислухалася. (двічі)

Щось у хаті гомонить, мати сина бранить,
«Ой синочку ти мій, чом горілочки не пʼєш? (двічі)

Чом горілочки не пʼєш? Чом ти жіночки не бʼєш?»
«Нащо мені жінку бить? Вона вміє все робить! (двічі)

Вона вміє все робить,
І топить, і варить, ще й до мене говорить! (двічі)

Ще й до мене говорить,
Ще й до мене, до отца, ще й до мене, молодця!» (двічі)

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала. (двічі)

У велику сім`ю, у чужую сторону,
А велика сім`я вся вечеряти сіда. (двічі)

Що велика сім`я вся вечерять сіда.
А мене, молоду, посилають по воду. (двічі)

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
У чужу сторону, у велику сім`ю.

А велика сім`я вся вечеряти сіда,
А мене, молоду, посилають по воду.

А я по воду йшла, як голубка гула,
До криниці дойшла, умивалася.

Вишитим рукавом утиралася,
До віконця дійшла, прислухалася.

Вся сімєйка сидить, одна мати бурчить,
Одна мати бурчить, свого сина учить:

Ой ти, сину, сукин сину, чом горілочки не п`єш?
Чом горілочки не п`єш, чого жіночки не б`єш?

Ой зачем же її бить, вона вміє все робить,
І спекти, і зварить, і до мене говорить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить,
І до неньки, до отця, ще й до мене, молодця.

Я ж її брав не за наймичку, я ж брав за хазяєчку,
Я ж її брав, как малиновый свєт, а теперь же її половиноньки нєт.

(Із)-за гори вітер повіває,
Мати дочку про життя питає.

Мати дочку про життя питає,
Спитай, мати, сірого й утяти.

Спитай, мати, сірого й утяти,
Сіре й утя на морі ночує.

Сіре й утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Воно ж моє все горечко чує,
Перве горе – дитина малая.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свикруха лихая.

Друге горе – свикруха лихая,
Третє горе – чоловік ревнивий.

Третє горе – мій милий ревнивий,
Сам поїхав у поле й орати.

Сам поїхав й у поле й орати,
Мене бере волів поганяти.

(Ой) ви воли, воли половиї,
Ой верніться, літа молодиє.

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яни(ця)..

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є, та й з дому прого(нить).

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в капта(нах),
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи(ні).

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.

Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістріла та й каже: «Будеш жити, нене, в мене».

Ой давно, давно я в батька була,
Ще й не як давно, уже три года.

Уже три года, вже й дороженька,
Терном заросла.

Ой терном, терном, ще й шипшиною,
Я в батька була ще й дівчиною.

Ой лечу, лечу через Гадячу,
Куди летіла - травка й шуміла.

Куди летіла - травка й шуміла,
Де спочивала - криниця стала.

Ой йдіть, таточку, на порадочку,
А й скажу, таточку, усю правдочку.

Вчора звечіра мене свекор бив,
Ой побив-побив, ще й ...

Ой добре, братця, чуже дитя бить,
Воно ні лається, ні змогається,
Куди не пошлють, швидко й справиться.

На поріг ступа - й усміхається.
А в хату й увійде - діла питається.

А в хату ввійде - діла питається,
Вишитим рукавом утирається.

Ой добре, братця, чуже дитя бить,
Воно ні лається, ні змогається,
Куди й не пошлють, швидко й справиться.