В мене батько, як цвіт, зав'язав мені світ

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала. (двічі)

У велику сім`ю, у чужую сторону,
А велика сім`я вся вечеряти сіда. (двічі)

Що велика сім`я вся вечерять сіда.
А мене, молоду, посилають по воду. (двічі)

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
У чужу сторону, у велику сім`ю.

А велика сім`я вся вечеряти сіда,
А мене, молоду, посилають по воду.

А я по воду йшла, як голубка гула,
До криниці дойшла, умивалася.

Вишитим рукавом утиралася,
До віконця дійшла, прислухалася.

Вся сімєйка сидить, одна мати бурчить,
Одна мати бурчить, свого сина учить:

Ой ти, сину, сукин сину, чом горілочки не п`єш?
Чом горілочки не п`єш, чого жіночки не б`єш?

Ой зачем же її бить, вона вміє все робить,
І спекти, і зварить, і до мене говорить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить,
І до неньки, до отця, ще й до мене, молодця.

Я ж її брав не за наймичку, я ж брав за хазяєчку,
Я ж її брав, как малиновый свєт, а теперь же її половиноньки нєт.

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яни(ця)..

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є, та й з дому прого(нить).

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в капта(нах),
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи(ні).

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.

Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістріла та й каже: «Будеш жити, нене, в мене».

Ой давно, давно я в батька була,
Ще й не як давно, уже три года.

Уже три года, вже й дороженька,
Терном заросла.

Ой терном, терном, ще й шипшиною,
Я в батька була ще й дівчиною.

Ой лечу, лечу через Гадячу,
Куди летіла - травка й шуміла.

Куди летіла - травка й шуміла,
Де спочивала - криниця стала.

Ой йдіть, таточку, на порадочку,
А й скажу, таточку, усю правдочку.

Вчора звечіра мене свекор бив,
Ой побив-побив, ще й ...

Ой добре, братця, чуже дитя бить,
Воно ні лається, ні змогається,
Куди не пошлють, швидко й справиться.

На поріг ступа - й усміхається.
А в хату й увійде - діла питається.

А в хату ввійде - діла питається,
Вишитим рукавом утирається.

Ой добре, братця, чуже дитя бить,
Воно ні лається, ні змогається,
Куди й не пошлють, швидко й справиться.

Ой гаю, мій гаю, густий – не прогляну,
Шо й на тобі, гаю ж, ой ні вітру нема(є). (двічі)

Та шо вітер не віє, гілля й не колише,
Шо брат до сестриці ж ой часто пісьма пи(ше). (двічі)

Шо він пише, пише, часто й одсилає:
«Чи привикла, сестро ж, ой у чужому кра(ю)?» (двічі)

«Хоч я й не привикла, треба привикати,
Я в розкоші зросла ж, ой треба й горе зна(ти)». (двічі)