Цифровий архів фольклору

Люлю, люлю, люлю,
А котові – дулю,
А Ванькові калачі,
Шоб спав у день і вночі,
На гарячій пічі,
Шоб любили паничі.

Іздвигнулись стіни,
Як дружечки сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Іздвигнулись стіни,
Як бояри за стіл сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Люлі, люлі,
А котові дулі,
Максимкові калачі,
Шоб спав удень, і вночі,
А вночі – на пічі,
А вдень – у колисці,
В червонім намисті,
А-а, а, а-а!

А бояри їли, їли,
Цілого вола з`їли,
А на столі ні рісочки,
А під столом ні кісто(чки).

Коляд-коляд, колядин,
Я у батька один,
В коротенькім кожушку,
Дайте самогону кружку!

Ой ви, вороги,
Не переходьте дороги,
Нехай перейде родина,
Шоб була дорога щасли(ва).

Ой казали превражії люди,
Що Галина не така буде,
Вона добра-добрісінька,
Як та рожа повнісі(нька).

Ой коли ж той вечір та й повечоріє,
Може мій миленький та й до мене прийде.

Та й до мене прийде,
ой пойшлі до мене, до моєї хати.

До моєї хати,
До того віконця, що й лягаю й спати.

Що лягаю спати,
Ніхто й не почує, ні батько, ні мати.

Ні батько, ні мати,
А батько почує, скаже: "Хай ночує!".

Скаже: "Хай ночує!",
А мати узнає, скаже: "Хай гуляє!".

Здвигнулися лави,
Як сіли бояри,
Ще й полки здвигнуться,
Як пива нап’ються.

Дружко коровай крає,

Дружко коровай крає,
Семеро діток має,
Та всі з кошелями,
Весь коровай забра(ли).

Маленький хлопчик,
Родився в вівторчик,
А в середу рано,
Його в школу здано,
Він іде, плаче,
Стежечки не баче,
Двері відкриває,
З празничком поздоровляє!

Вийде мати з хати,
Вийде мати з хати,
Огляне дитяти,
Що тобі бояри привезли?
Ой чи подушки, чи скриню?
Чи мою Марусю княгиню?

Дружко палахатий,

Дружко пелехатий,
Біга кругом хати,
З великою ломакою,
За сірою собако(ю).

Старша світилка ласа,

Старша світилка ласа,
Вкрала кусок м'яса,
За стіл захиляється,
Куском запихається,
За стіл захилилася,
Куском удавила(ся).

Чи ти береза в печі не була
В печі не була та й не горіла?

Я в печі була, ясно горіла,
Свекруха лиха огонь залила.

Свекруха лиха огонь залила,
Шоб я, молода, не вечеряла.

Шоб я молода не вечеряла,
Не вечерявши спатоньки лягла.

Заснула я сон, як місяць зійшов,
Заснула другий, як милий прийшов.

А милий прийшов, в вікно стукає,
В вікно стукає, милу гукає.

Чи ти, мила, спиш, а чи так лежиш,
Що ж до мене ти та й не говориш?

(Я, милий, не сплю, думу думаю:
З ким я, молода, віку доживу.
Доживеш, мила, віку ти сама,
Бо у мене є Галочка друга,
Галочка друга, дитина мала.)

Ой полем, полем, полечком,
Їхав Ванюша конечком,
На йому шапонька боброва,
А в його хустина шовкова,
Ой хто ж її шив, шив? - Маруся,
А темної ночі при свічі,
І ясного сонця віконця,
Задля Ванюші молодця!