Цифровий архів фольклору

Хрон мой дорогой, хто тебе сіяв? Хто тебе поливав?
Хвилимон, Хвилимон, Хвилимонова жена,
Край дорожки жила, край дорожечки, криві ножечки,
Поспів хрон!

Ой у Русолимі рано задзвонили,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Та й добрим людім Святий ве(чір)!

Рано задзвонили, свічі посвітили,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Та й добрим людім Святий ве(чір)!

А Божая мати по саду ходила,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Та й добрим людім Святий ве(чір)!

фрагмент тексту 1991 р.:
(По саду ходила, сина породила,
Стали думати-гадати, яке імʼя сину дати,
Дали йому імʼя святого Іоанна,
Вона його не злюбила, всіх анголів засмутила,
Стали думати-гадати, яке імʼя сину дати,
Дали йому імʼя святого Ілля,
Вона його не злюбила, всіх анголів засмутила,
Стали думати-гадати, яке імʼя сину дати,
Дали йому імʼя святого Василя,
Вона його ізлюбила, всіх анголів звеселила.)

Ластівонька прилітає,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Красну панну пробуждає,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Красна панна, вставай рано,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Бо приїдуть три женихи,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Перший жених з Залиману,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Другий жених із Вербівки,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Третій жених з Балаклєї,
Щедрий вечір, добрий вечір!

На цьому слові бувайте здорові!

Та їхали сваночки, сваточки,
Та й погубили шишечки,
Та й погубили шишечки,
Чим будем дарувати друже(чки)?

Та вітер віє,кох ой повіває,
Та зельоний гай шумить.

Та зельоненькой шумить,
Та сама, млада, ой я й не знаю,
Которого ой з трьох любить.

Которого з трьох любить,
Та полюбляю ой того парня,
Й которого же та й здєсь нєт.

Которого ой здєсь нєт,
Та у городі ой у в Одесі
Й на вуличке же та й на ровной.

На вуличкє на ровной,
Та там стояло ой аж три башні
Й посерьодке же ой дом большой.

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
На столи дубові,
На рушнички шовко(ві).

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
Як на небі місяць ясний,
Так на столі коровай кра(сний).

Та й на зеленім дубі
Та два голуби гуде. (двічі)

А голубка гуркоче, (двічі)
Та як парень дівчину спокинути хоче.

Та й не кидай, козаче, (двічі)
Бо й дівчинонька плаче. (двічі)

Та не йдин чобіт стоптав,
Та не йдин картуз зімняв,
Перед тещою стояв. (двічі)

Його теща хвалила, (двічі)
Щоб Надічка любила. (двічі)

Ой зав'яжи ж ти міні, ненько, чорним платком очі,
Одведи мене та втопи мене темненької но(чі).

Та й не дивися, ненько моя, що я одиниця,
Одведи мене та втопи мене, де найглибша крини(ця).

Понесу ж я свою долю в базарь продавати,
Ой чи не будуть а люди добрі долі купува(ти).

Ой купуйте ж, люди, долю, в мене доля добра,
Як нап'ється та й з людьми б'ється, ой не ночує вдо(ма).

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Зелений дубочок та й на яр похилився,
А й молодий козаче, ой чого зажурився?

Молодий козаче, а чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дорожки збився?

Чи воли пристали, чи з дороги збився?
Та й воли не пристали, та й з дорожки не збився.

(Того зажурився, що біз долі вродився,
Та як піду я в поле, та й шукать свою долю.

Як піду я в поле, в поле долиною,
Та й пошукаю свою щастя-долю.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі...)

Пустіть погуляти,
Пустіть погуляти,
Бояр повидати,
Чи не криві, не горбаті?
Чи уміють танцюва(ти)?

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)

Та й понад нашим яром та й пшениченька й ланом,
Пшениченька жи, а й пшениченька й ла(ном).

Та й молода й дівчина та пшениченьку й жала й,
Пшениченьку жи, а й пшениченьку й жа(ла).

Закувала зозуленька в сінях на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один іде, коня веде, другий козак в'яже, гей,
Третій стоїть під віконцем, "добрий вечір" каже.

Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Кажуть люди - дівка гарна, дозволь подивиться.

Вода в сінях у кадушці, візьми та й напийся, гей,
Сидить дівка у світлиці, піди подивися.

Та била жінка мужика,
Пошла позивати,
Присудили мужикові
Ше й жінку, ше й жінку, ше й жінку прохати. (двічі)

«Прости мені, моя мила,
Що ти мене била,
Куплю тобі шахан меду,
Карнавочку, карнавочку, карнавочку пива!». (двічі)

«Та вже й от пива болить спина,
От меду - голова,
Купи мені горілочки,
Шоб весела, шоб весела, шоб весела я була!». (двічі)

Як посію рожу да над водой(ю),
Чи не піде дощик да стороно(ю)?

Чи не піде дощик да стороною
Да на мою рожу да червону(ю)?

Да на мою рожу да червоную,
Да на мою м’яту кучеряву(ю)?

Да на мою м’яту кучерявую,
Да на мою косу да й русяву(ю)?

Та не стой, вербо, та й над водою,
Бо гірка вода під тобо(ю).

Та стань, вербице, та й на йулиці,
Де челядонька збирає(ться).

Де челядонька та й збирається,
Червоним маком квітчає(ться).

Червоним маком ще й калиною,
Ще червоною калино(ю).