Та вітер віє, ой повіває
Назва | Та вітер віє, ой повіває |
---|---|
Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
Мотив | Кохання, Розлука |
Дата запису | 17 бер. 1991 р. |
Місце запису | с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
Виконавці | Максюта Оксана Андріївна (1928), Петренко Ганна Андріївна (1915), Петренко Ганна Іллівна (1919), Гончаренко Килина Михайлівна (1910), Буряк Марія Федорівна (1913), Гончаренко Катерина Мартинівна (1924) |
Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський |
Транскрипція | Катерина Курдіновська |
Ноти | Завантажити файл PDF |
Слухати аудіо
Та вітер віє,кох ой повіває,
Та зельоний гай шумить.
Та зельоненькой шумить,
Та сама, млада, ой я й не знаю,
Которого ой з трьох любить.
Которого з трьох любить,
Та полюбляю ой того парня,
Й которого же та й здєсь нєт.
Которого ой здєсь нєт,
Та у городі ой у в Одесі
Й на вуличке же та й на ровной.
На вуличкє на ровной,
Та там стояло ой аж три башні
Й посерьодке же ой дом большой.
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Не здихай, мила, так тяжко | Пісні з особистого та родинного життя | с. Клюшниківка, Миргородський район | 04:36 |
Не здихай, мила, так тяжко, Забувай тепер його. Як закроються глаза. Грудь сов'яне, як трава. Нікогда не розцвітьот. Не боялась нічого. Здєсь ночниї сторожа. | |||
Не здихай, мила, так тяжко | Пісні з особистого та родинного життя | с. Клюшниківка, Миргородський район | 02:50 |
Не здихай, мила, так тяжко, Забувай тепер його. Як закроються глаза. Грудь сов'яне, як трава. Нікогда не розцвітьот. Не боялась нічого. Здєсь ночниї сторожа. | |||
Летіла зозуля, на бережку сіла | Пісні з особистого та родинного життя | с. Клюшниківка, Миргородський район | 04:50 |
Летіла зозуля, на бережку сіла, На бережку сіла та й стала кувати, Не чуть мого милого, не чуть, не слихати, Що первий слідочок коня вороного, Я піду в лісочок, зорву там листочок, Щоб роса не впала, пташки не бродили, Вони ж полюбили, ще й причарували, Вечеряй, вечеряй, та й не сумнівайся, "Єсть у мене жінка ше й діточок двоє, Чорняві хороші, на мене похожі, Ой, Боже ж мій, Боже, який я удався, |