Головна
Ой зав’яжи ти мені ненько

Ой зав’яжи ти мені ненько

Назва	Ой зав’яжи ти мені ненько
Жанр	Строкові
Мотив	Нещаслива доля
Дата запису	17 бер. 1991 р.
Місце запису	с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Петренко Ганна Андріївна (1915), Гончаренко Килина Михайлівна (1910)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 1Подобається Поділитися

Ой зав'яжи ж ти міні, ненько, чорним платком очі,
Одведи мене та втопи мене темненької но(чі).

Та й не дивися, ненько моя, що я одиниця,
Одведи мене та втопи мене, де найглибша крини(ця).

Понесу ж я свою долю в базарь продавати,
Ой чи не будуть а люди добрі долі купува(ти).

Ой купуйте ж, люди, долю, в мене доля добра,
Як нап'ється та й з людьми б'ється, ой не ночує вдо(ма).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 05:01 100	Ой журавко, журавко	Строкові	с. Клюшниківка, Миргородський район	05:01	Ой журавко, журавко, (двічі) Чого кричиш щоранку? Ой як мені не кричать,(двічі) Як високо вилітать? Ой високо, високо (двічі) Клєн-дерево й од води. Ой далеко, далеко (двічі) Отець, ненька од мене. Ой хоть вони далеко, (двічі) Так згадають легенько. Тоді вони згадають, (двічі) Як обідать сідають. Тоді мене спом'януть, (двічі) Як ложечки розкладуть. Одна лишня ложечка: (двічі) "Ой десь наша дочечка. Ой десь наше дитятко (двічі) Як на морі утятко". Утя плава та й кряче, (двічі) Дитя служе та й плаче. Утя плава по морю, (двічі) Дитя служе по горю. Не дай Боже заболіть (двічі) Та й нікому пожаліть. Не дай Боже помирать (двічі) Та й нікому поховать.
0:00 06:27 100	Ой у неділю рано синє море грало	Строкові	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:27	Ой у неділю рано синє море грало, Ой виряжала мати дочку в чужу стороно(чку). В чужу стороночку, між чужії люди: "Ой хто ж тебе, дитя моє, там жаліти бу(де)?". "Пожаліють, ненько моя, та й чужії люди, Робитиму, годитиму, добре мені бу(де). Ой робила, робила, робота немила, Кажуть люди ше й говорять: "Сирота ліни(ва)". Ой ти думаєш, ненько моя, шо я тут паную, Прийди, ненько, подивися, як я тут горю(ю). Ти думаєш, ненько моя, шо я тут не плачу, За дрібними слізоньками стежечки не ба(чу). Ой зорву я з рожі квітку та й пущу на воду, Пливи-пливи з рози квітка аж до мого ро(ду). Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться, Ждала, ждала мати дочку та й стала жури(ться). Пливла, пливла з рожі квітка та й стала потопати, Ждала, ждала мати дочку, стала помира(ти). Розлилися води на чотирі броди, Приїзжає дочка в гості через чотири го(ди). Старша доїзжає менша зустрічає: "Чи ти чула, моя сестро, в нас неньки нема(є)". "Ой чого ж ти, сестро моя, письом не писала, Поки ненька ріднесенька в постелі лежа(ла)?". "Ой того ж я, моя сестро, письом не писала, Шо в тій чужій сторононьці та й не горюва(ла)". "А я б тоскувала-перетоскувала, Ой може б я свою неньку в постелі заста(ла). Не застала б я в постелі, застала б на лавці, Розказала б своє горе своїй рідній ма(мці)!".
0:00 03:05 100	За вгородом нам случилася біда	Козацькі	с. Клюшниківка, Миргородський район	03:05	За вгородом, За вгородом нам случилася біда. (двічі) Там убито, Там убито же молодого же козака. (двічі) Схоронили, Схоронили же край широкой долини. (двічі) Насипали, Насипали же високую же могилу. (двічі) Посадили, Посадили же червоную же калину. (двічі)