Туман туманіє, та й з-под етого та й братця

Та й по тим боці, та по толоці,
Ой, цигани стояли,
Та й цигани стояли.

Та й поміж тими ж, та й циганами ж,
Та й циганка, ай, ворожка,
Та циганка, ой, ворожка.

Та й до теї, та й циганочки,
Та й втоптана, ай, дорожка,
Та й втоптана, ой, дорожка.

Та й втоптана, та й дорожка,
Та й хто її, ай, утоптав –,
Та й дівчина, ой, Явдошка.

Та й дівчина, та й Явдошка,
Та вона ходе, та вона топче,
Та й циганочки просить.

Та й циганочки, та й просить,
Та й циганочка-малярочка,
Та й увольни мою волю.

Та й увольни, та й мою волю,
Та й причаруй козаченька,
Та й навіки, ой, за мною.

Ой чиї ж то воли по горі ходили,
Ой то ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

Одна полюбила, друга й покохала,
А третяя, чорнявая, чари готува(ла). (двічі)

Чари готувала, в гості приглашала:
"Прийди, прийди, мій миленький, та й до мене в го(сті)!". (двічі)

Як прийшов же він у хату та й сів на край столу,
Вона ж йому...

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

– Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

– Не дозволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує сина мого. (двічі)