Цифровий архів фольклору

Та й з-за лєсу сонце сяє,
Та й козак коника сідлає,
Ой дівчина горько плаче. (двічі)

Та й а дівчина та й горько плаче:
"Та й не брасай мене, козаче,
Бо я й умру за тобою. (двічі)

Та й не так же я за тобою,
Як за твоєю красотою,
Молодая дівчинонько." (двічі)

Та й питалася дівка парня,
Та й молодого козаченька,
Ой де буде й ночувати. (двічі)

"Та єсть у полі скирта сіна,
А й а то ж наша, то пєріна,
Молодая дівчинонько." (двічі)

Та питалася дівка парня,
Молодого козаченька:
"Ой чим будем та й вкриватися?". (двічі)

"Мене вкриє чорна хмара,
Тебе вкриє людська слава,
Молодая дівчинонько". (двічі)

Та питалася дівка парня,
Молодого козаченька:
"Ой що будем вечеряти?". (двічі)

"А я буду їсти булку,
А ти, (дівко), думай думку,
Молодая, та дурная". (двічі)

Ой матінко моя, тепер я не твоя,
Ой тепер я того пана, що в завдаток да(на).

Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
За сльозами дрібненькими стежечки не ба(чу).

Ти думаєш, мамо, що я тут паную,
Прийди, мамо, подивися, як я тут горю(ю).

Упав сніжок на обніжок,
Взявся водицею,
Лучче було дівчиною,
Чим молодице(ю).

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Іще хата не метена,
Іще Галя не чесана,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Уже хата заметена,
Уже Галька зачесана,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Шо ти, бабо, наварила?
Шо ти, бабо, напекла?
Неси нам до вікна,
Не щипай, не ламай,
По ціленькому давай!

А грудочку кашки і кільце ковбаски!
Не винесеш ковбасу – я й хату рознесу!

Геніївці-буркуку,
Їли жабу на току,
А ми кажем: "Дайте й нам!"
Вони кажуть: "Мало й нам!" Ууух!

Ой ходив донець, та й сім год по Дону,
Ой на восьмом году сам додому йду.

На восьмом году сам додому йду,
Ой не сам же я йду, ше й коня веду.

Не сам же я йду, ше й коня веду,
А обняла ночка возлє лєсочка.

Обняла ночка возлє лєсочка,
А прив’язав коня возлє явора.

Прив’язав коня возлє явора,
А й сам ложився спать возлє коника.

Сам ложився спать возлє коника,
Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся.

Чи спав, чи не спав та й прокинувся,
А прилізла к єму лютая змія.

"Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш,
А й уставай, донець, я правду скажу.

Уставай, донець, я правду скажу,
А я правду скажу про твою жену.

Шо твоя жена у розброд пішла,
А коні вороні порозпродала.

Коні вороні порозпродала,
А й синів-соколів порозогнала".

Пішов же донець по своїм добру,
Ой жена молода ворота одчиня.

Жена молода ворота одчиня,
Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав.

Шапочки не зняв, "здоров" не сказав,
Ой жені молодій з плєч головку зняв.

Пішов же донець по своїм добру,
А й коні вороні по станках стоять.

Коні вороні по станках стоять,
А сини-соколи за столом сидять.

Заплакав донець, головку обняв,
А й шо лютій змії віроньки дав.

В осичені та й в березені,

В осичені та в березні,
Там Василько та й травку ко(сить).

Там Василько та й травку й косить,
Що накосить та все коням но(сить).

Що накосить та все коням но(сить),
Їжте, коні, травку зелененьку,
Та й поїдем по Галю молоде(ньку).

Уже сонце котиться,
Нам додому хочеться,
Хочеться давно,
А ми не йдемо,
Все пана ждемо.

Здвигнулися лавки,
Здвигнулися лавки,
Як сіли понянки,
Ще й не так здвигнуться,
Як пива й нап`ю(ться).

Та із тихого та Дунаєчка,
Та й з крутенького й береже(чку)

Там сиротина тай ноги мила,
З піском водицю зколоти(ла).

Ой, десь узявся та й козаченько
На вороному же коничень(ку).

Та й став коника та й напувати,
Став сиріточку й проклина(ти):

"Та й бодай же ти, та сиріточко,
Більша не зросла, заміж ви(йшла).

Більша не зросла, заміж вийшла,
Та й молодою та завдові(ла).

Та й з маленькою дитиною,
З великою худо(бою)".

Не сиди ж ти, Танєчка, з бабами,
Та ходім, Танєчка, із нами,
Ми ж тебе до Дунаю доведемо,
Ми ж тобі русу косу заплетемо.