Головна
Ой ходив донець

Ой ходив донець

Назва	Ой ходив донець
Жанр	Балади
Мотив	Вбивство, Вірність, Зрада, Перелюб, Смерть, Чужина, Дорога, мандрівка
Дата запису	6 січ. 1990 р.
Місце запису	с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Максюта Оксана Андріївна (1928), Петренко Ганна Андріївна (1915), Петренко Ганна Іллівна (1919), Буряк Марія Федорівна (1913), Гончаренко Катерина Мартинівна (1924), Козарь Тетяна Василівна (1919)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Геннадій Димшиць, Леонід Котохін, Віра Осадча
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 4Подобається Поділитися

Ой ходив донець, та й сім год по Дону,
Ой на восьмом году сам додому йду.

На восьмом году сам додому йду,
Ой не сам же я йду, ше й коня веду.

Не сам же я йду, ше й коня веду,
А обняла ночка возлє лєсочка.

Обняла ночка возлє лєсочка,
А прив’язав коня возлє явора.

Прив’язав коня возлє явора,
А й сам ложився спать возлє коника.

Сам ложився спать возлє коника,
Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся.

Чи спав, чи не спав та й прокинувся,
А прилізла к єму лютая змія.

"Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш,
А й уставай, донець, я правду скажу.

Уставай, донець, я правду скажу,
А я правду скажу про твою жену.

Шо твоя жена у розброд пішла,
А коні вороні порозпродала.

Коні вороні порозпродала,
А й синів-соколів порозогнала".

Пішов же донець по своїм добру,
Ой жена молода ворота одчиня.

Жена молода ворота одчиня,
Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав.

Шапочки не зняв, "здоров" не сказав,
Ой жені молодій з плєч головку зняв.

Пішов же донець по своїм добру,
А й коні вороні по станках стоять.

Коні вороні по станках стоять,
А сини-соколи за столом сидять.

Заплакав донець, головку обняв,
А й шо лютій змії віроньки дав.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 09:37 100	Як затоплю в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Вишневе, Валківський район	09:37	Як затоплю в новій хаті сирими дровами, Як затоплю в новій хаті сирими дровами. Та й заллю я сирі дрова холодной водою, Та й заллю я сирі дрова холодной водою. А сам піду до дівчини, та й до молодої, А сам піду до дівчини, та й до молодої. «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!», «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку! Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку, Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку!». Як прийшов же він додому, став ножа точити, Його жінка, як сива голубка, начала просити: (двічі). «Чоловіче, чоловіче, дай добру годину, А я сяду погодую малую (маленьку) дитину!» (двічі). «Тоді ж будеш, моя мила, дитя годувати, Як я піду до Дунаю ножа полоскати!» (двічі). «Сосідоньки-голубоньки, дайте неньці знати, Нехай ненька ізтихенька до мене прибуде!» (двічі) Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала, Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала. «Ах ти доню, моя доню, що ти наробила? Повну хату ще й кімнату крові напустила! (двічі) Та й діточок гарнесеньких та й посиротила, Та й діточок гарнесеньких та й посиротила!» «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, А ще ж тая дівчинонька, що жонатих любить!» (двічі)
0:00 03:37 100	Та Марусина по бережку ходить	Балади	с. Клюшниківка, Миргородський район	03:37	Та Марусина по бережку ходить, А за нею вітер хвилю го(нить). А Марусина на хвилю ступила, Мати сина силой ожени(ла). А мати сина силой оженила, На третій день невістку суди(ла). "Ой ти, мати, порадниця в хаті, Порадь мене чим жінку кара(ти). "Та іди, сину, на ярмарок пішки, Купи, сину, дротянії ві(шки). А купи, сину, дротяну нагайку Та й бий, синку, з вечера до ра(нку)". А що з вечера коморя гриміла, А з-пів ночі мила одубі(ла). "Ой ти ж, мати, порадниця в хаті, А порадила чим жінку кара(ти). Ой порадила чим жінку карати, Порадь мене де жінку схова(ти)". "А й зорви, сину, в коморі мостовину Та й поховай чужую дити(ну)".
0:00 06:28 100	Ой на горі больниця стояла	Балади	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:28	Ой на горі больниця стояла, В тій больниці Маруся лежала. (двічі) В тій больниці Маруся лежала, Чорним шовком головку в’язала. (двічі) Чорним шовком головку в’язала, Із-за моря зіллячка бажала: (двічі) «Ой хто ж мені зіллячка достане, Той зо мною на рушничок стане!». (двічі) Де взялися три козаки з полку, Розв’язали Марусі головку. (двічі) Один каже: «Я Марусю люблю!», Другий каже: «Я Марусю возьму!». (двічі) Третій каже: «Три коники маю, Я Марусі зіллячка достану. (двічі) Одним конем до моря доїду, Другим конем море переїду. (двічі) Третім конем на камені стану, Із-за моря зіллячка достану». (двічі) «Остав, козак, зіллячко копати!», - Стала йому зозуля кувати. (двічі) «Ой не копай, козаченьку, зілля, Бо в Марусі в неділю весілля!». (двічі) Ой став козак коня підганяти, Щоб Марусю дівкою застати. (двічі) Їде козак селом, доріжками - Зустрічає Марусю з дружками. (двічі) Для дружечок шапочку знімає, Для Марусі шаблю винімає. (двічі) Шо в козака шабля заблистіла, А в Марусі головка злетіла. (двічі) Оце ж тобі, Марусю, весілля, Шоб не слала козака по зілля! (двічі)