Головна
Ой ходив донець

Ой ходив донець

Назва	Ой ходив донець
Жанр	Балада
Мотив	Вбивство, Вірність, Зрада, Перелюб, Смерть, Чужина, Дорога, мандрівка
Дата запису	6 січ. 1990 р.
Місце запису	с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
Виконавці	Максюта Оксана Андріївна (1928), Петренко Ганна Андріївна (1915), Петренко Ганна Іллівна (1919), Буряк Марія Федорівна (1913), Гончаренко Катерина Мартинівна (1924), Козарь Тетяна Василівна (1919)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Геннадій Димшиць, Леонід Котохін, Віра Осадча
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 4Подобається Поділитися

Ой ходив донець, та й сім год по Дону,
Ой на восьмом году сам додому йду.

На восьмом году сам додому йду,
Ой не сам же я йду, ше й коня веду.

Не сам же я йду, ше й коня веду,
А обняла ночка возлє лєсочка.

Обняла ночка возлє лєсочка,
А прив’язав коня возлє явора.

Прив’язав коня возлє явора,
А й сам ложився спать возлє коника.

Сам ложився спать возлє коника,
Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся.

Чи спав, чи не спав та й прокинувся,
А прилізла к єму лютая змія.

"Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш,
А й уставай, донець, я правду скажу.

Уставай, донець, я правду скажу,
А я правду скажу про твою жену.

Шо твоя жена у розброд пішла,
А коні вороні порозпродала.

Коні вороні порозпродала,
А й синів-соколів порозогнала".

Пішов же донець по своїм добру,
Ой жена молода ворота одчиня.

Жена молода ворота одчиня,
Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав.

Шапочки не зняв, "здоров" не сказав,
Ой жені молодій з плєч головку зняв.

Пішов же донець по своїм добру,
А й коні вороні по станках стоять.

Коні вороні по станках стоять,
А сини-соколи за столом сидять.

Заплакав донець, головку обняв,
А й шо лютій змії віроньки дав.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 06:15 100	Ой улане, уланочку	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:15	"Ой улане, уланочку, (двічі) Сватай мене, дівчино(чку)". "Ой рад би я тебе сватать, (двічі) Так боюся твого бра(та). Отруй, дівко, свого брата, (двічі) Тоді буду тебе сва(тать)". "Ой рада б я отравити, (двічі) Так не знаю що роби(ти)". "Іди, дівко, у лісочок, (двічі) А в лісочку на кали(ні), А в лісочку на калині, (двічі) Там звилося три гади(ни), Підстав, дівко, конівочку, (двічі) Під гадючу голіво(чку). На гадину сонце пече, (двічі) А з гадини крівця те(че). Нехай тече аж по вінця, (двічі) Даси братові напи(ться)". Ще братічок у дорозі, (двічі) Сестра з пивом на поро(зі). Братік у двір уїзжає, (двічі) Сестра пиво налива(є). "Випий, сестро, вперед сама, (двічі) Щоб мене не отруї(ла)"- "Я варила, куштувала, (двічі) За-для брата оставля(ла)". Ще братічок не напився, (двічі) Із коника похили(вся). Похилився аж додолу, (двічі) "Скидай, сестро, з коня збро(ю). Скидай, сестро, з коня зброю, (двічі) Та й поховай у комо(ру). Та й поховай у комору, (двічі) Більш не буду жить з тобо(ю)".
0:00 03:37 100	Та Марусина по бережку ходить	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	03:37	Та Марусина по бережку ходить, А за нею вітер хвилю го(нить). А Марусина на хвилю ступила, Мати сина силой ожени(ла). А мати сина силой оженила, На третій день невістку суди(ла). "Ой ти, мати, порадниця в хаті, Порадь мене чим жінку кара(ти). "Та іди, сину, на ярмарок пішки, Купи, сину, дротянії ві(шки). А купи, сину, дротяну нагайку Та й бий, синку, з вечера до ра(нку)". А що з вечера коморя гриміла, А з-пів ночі мила одубі(ла). "Ой ти ж, мати, порадниця в хаті, А порадила чим жінку кара(ти). Ой порадила чим жінку карати, Порадь мене де жінку схова(ти)". "А й зорви, сину, в коморі мостовину Та й поховай чужую дити(ну)".
0:00 06:18 100	Ой мати ж ти, мати	Балада	с. Клюшниківка, Миргородський район	06:18	Ой мати ж ти, мати, мати Василина, Ой нашо ж ти рано сина оженила. (двічі) Ой нашо ж ти рано сина оженила, Ой на третій день невістку судила. (двічі) Ой на третій день невістку судила, Молодого сина в похід нарядила. (двічі) Молодого сина в похід нарядила, Нелюбу невістку стадо коней пасти. (двічі) А невісточка ж пасе, пасе, завертає, Та все теє стадо слізьми обливає. (двічі) «Стадо ж моє стадо, стадо воронноє, Життя моє горке та ще й молодоє. (двічі) Ой пасіться ж, коні, коні вороннії, Ой пройшли мої літа молодії. (двічі) Ой їжте, коні, зеленую травку, Ой пийте, коні, холодную воду. (двічі) Ой пийте, коні, холодную воду, Ой поки прийде мій милий з походу". (двічі) А мій милий не довго барився, На восьмий годочок назад воротився. (двічі) На восьмий годочок назад воротився Та й за свою милу зразу ухватився. (двічі) «Годі ж тобі, мила, стадо коней пасти, Та й ходім же, мила, до матері в гості». (двічі) Що син до матері із гостинцями, А мати до сина та із радощами. (двічі) Сина ж посадила за тесовий стіл, Нелюбо невістко, у порогах постій. (двічі) Що синові налила та й зеленого вина, Нелюбій невістці чемериці дала. (двічі) А милий з милою вірненько любились, Вони тим же ядом та й переділились. (двічі) «Давай, мила, вип'ємо та й по чарочці, Шоб нас поховали та й у парочці. (двічі) Давай, мила, вип'ємо та й по рюмочці, Шоб нас поховали в одній труночці». (двічі) Що син умер у суботоньку, Нелюба невістка у неділеньку. (двічі) Сина ж поховали та й під церквою, Нелюбу невістку під оградою. (двічі) На синові посадили червону калину, Нелюбій невістці суху тополину. (двічі) А вєточка за вєточку зачіпається, А мати за дітьми побивається: (двічі) «Ой як би ж я знала та й не чарувала б, Із своїми дітками віку б доживала». (двічі)