Цифровий архів фольклору

Та й вербице!
Та пора ж тобі й, вербице, ой же розви(ться).

Та й розвиться!
Та пора ж тобі, Іванко, ой же жени(ться).

Та й жениться!
Та ще ж міні жениться, ой же не по(ра).

Не пора!
Та ше моя Марійка ой же моло(да).

Молодая,
Та ще ж вона рушники ой же не напря(ла)

Не напряла!
Та ще ж вона й рушники ой же не наши(ла).

(Не нашила!
Та ще ж вона на вулицю ой же не ходи(ла).)

Коло виру, виру та й широкого,
Коло Дунаєчку глибоко(го).

Ой там сиротина та ноги мила,
Вона чисту воду сколоти(ла).

Ой, де й узявся та козаченько,
Та й на вороному кониче(ньку).

Ой, став же він коня та напувати,
Та й тую сирітку проклина(ти).

Бодай ти, сирітко, більша й не зросла,
Такою малою заміж ви(йшла).

Бодай ти, козаче, та не оженився,
З вороного коня й утопи(вся).

Кроповоє колесо, (двічі)
Вище тину стояло, (двічі)
Много дива видало, (двічі)
(Тума танок водила,)
Що виведе та й стане, (двічі)
По всіх дівочках погляне, (двічі)
Чи всі дівочки й у таночку? (двічі)
Лиш однії немає, (двічі)
Молодої Марійки, (двічі)
(Мати косу чесала,
А чесучи, навчала,
Не ходи, дочко, до туми.)
А та ж тума біз ума, (двічі)
Зведе дочку з розума. (двічі)

Фрагменти текста в дужках із запису 1991 р.

Ускочив козел у город, у город,
Ой, льолі-ладонь,
У город, й у город.
Ги!

Поїв козел лук-часник,
Ой, льолі-ладонь,
Лук-часник, лук-часник.
Ги!

Іще білу капусту,
Ой, льолі-ладонь,
Капусту, капусту.

А ще красні буряки, буряки,
Ой, льолі-ладонь,
Буряки, буряки.
Ги!

Наші хлопці дураки, дураки,
Ой, льолі-ладонь,
Дураки, дураки.
Ги!

Їдять полову як бики, як бики,
Ой, льолі-ладонь,
Як бики, як бики.
Ги!

А дівчата умниці, умниці,
Ой, льолі-ладонь,
Умниці, умниці.
Ги!

Водять козла по вулиці, по вулиці,
Ой, льолі-ладонь,
Вулиці, по вулиці.
Ги!

Поза лісом, поза лісом,
Поза Караваном,
Чути мого миленького,
Що йде з бараба(ном).

Поза лісом, поза лісом,
Поза слобідкою,
Чути мого миленького,
Що йде з сопілко(ю).

Сопілочка-барвіночка,
Сосновоє денце,
Хто не вийде на вулицю -
Враже йому сер(це).

Враже йому, враже йому,
Враже йому трясця,
А моєму миленькому
Пошли, Боже, щастя.

Щастя-долю, щастя-долю,
Ше й добру годину,
Шо він мене пригортає,
Як малу дити(ну).

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комору.

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му).

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться).

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А він мені, розсукин син,
Правдоньки не каже.

Кругом млина й калина, кругом млина калина.

Ше й віттячко схилила, ше й віттячко схилила.

Туда поїхав Іванко, туда їхав Іванко.

Вирвав квітку із верби, вирвав квітку із верби.

Узяв дівку без ноги, та взяв дівку без ноги.

Вирвав квітку колючу, вирвав квітку колючу.

Та взяв дівку вонючу, та взяв дівку вонючу.

…по морю, ой, шо по морю,
Шо й по морю-морю синему,
Шо й по морю-морю синему, ги!

Ой, плывёт лебедь, ой, плывёт лебедь,
Плывёт лебедь и с лябёдушкаю,
Плывёт лебедь и с лябёдушкаю, ги!

Ой с маленькими , ой с маленькими ,
С маленькими лебедятами,
С маленькими лебедятами, ги!

Ой отколе взялся, ой отколе взялся,
Отколь взялся сизокрылый орёл,
Отколь взялся сизокрылый орёл, ги!

Ой разбил стадо, ой разбил стадо,
Разбил стадо лебядиноё,
Разбил стадо лебядиноё, ги!

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи ї гарно тобі й у лісо(чку)?

А й так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як устане й та й запла(че).

Та й недобра ж моя та годинонька,
Шо в мене ненька й нерідне(нька).

Шо в мене ненька та й нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).

Весняночка-паняночка,
Де ти зимувала?
У садочку на дубочку
Пряла на сорочку.

Що сорока оснує,
А ворона витче,
А білії лебеді
Та й вибілять на воді.

Сонечко блисне,
Сорочечка висхне,
А сонечко опівдні,
Сорочечка на мені.

Ой, нате вам, борисяни,
Корову з рогами,
Та й поставте Марусину
Догори ногами.

Нехай стоїть, нехай стоїть
Догори ногами,
Поки прийде та й Ванюша
З чорними бровами.

Ой, зійдемось, подруженьки,
Де вчора стояли,
А вже теї василечки
Од вітру пов’яли.

Нехай в’януть, нехай в’януть,
Нехай пов’явають,
Як зійдемось до купочки -
Вони повставають.

Ти місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.

Тіки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через річку.

Річку брести, Дунай плисти,
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не опізниться.

Усі курі на сідалі,
Півень на колочку,
Ой, усі хлопці на йулиці,
А мій у степо(чку).

Хоч він у степочку,
Дак він не гуляє,
Ой, із тихого Дунаєчка
Коня напува(є).

А кінь ірже, води не п’є,
Кінь дорогу чує,
Ой, десь мой милий, чорнобривий
З другою ночу(є).

Ночуй, ночуй, мій миленький,
Да й не прочутайся,
Ой, тії правди козацької
Да й не признава(йся).

Ой, як мені не казати,
Як буде питати?
До серденька пригортає
Й правдоньки пита(є).

Весняночка-паняночка,
А де твоя дочка?
У садочку на пісочку
Вишива сорочку.

А в нашого та й Іванка
На хаті витушка,
Одна була та Олєчка,
Та й та щебетушка.

Заходились левадяни
Город городити,
Шо й нікуди та й селянам
До церкви ходити.

Ой, куди ж ті та й селяни
До церковки ходять,
А за ними василечки
Запашнії родять.

Та й на зеленім дубі
Та два голуби гуде. (двічі)

А голубка гуркоче, (двічі)
Та як парень дівчину спокинути хоче.

Та й не кидай, козаче, (двічі)
Бо й дівчинонька плаче. (двічі)

Та не йдин чобіт стоптав,
Та не йдин картуз зімняв,
Перед тещою стояв. (двічі)

Його теща хвалила, (двічі)
Щоб Надічка любила. (двічі)

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комо(ру). У!

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му). У!

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться). У!

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Як буду вінча(ться).
Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А піп руки в’яже,
А він мені, розсукин син,
Правдоньки не ка(же).

Та перейди, місяцю, та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю, та й на нашу широ(ку). У!

А на найшій вулиці, та на нашій широкій,
Та все хлопці молодці, та все хлопці моло(дці). У!

Та нема найкращого, та нема найкращого,
Над Іванка нашого, над Іванка нашо(го). У!

Через тещин двір ходе, через тещін двір ходе.
Щоб і теща любила, щоб і теща хвали(ла). И!

А теща не злюбила, а теща не злюбила,
Та й ворота зачинила, та й ворота зачини(ла). У!

Туман танчок виводив. (двічі)

Що виведе та й стане. (двічі)

На дівочок погляне. (двічі)

Чи всі дівки у танку? (двічі)

А де взявся сірій вовк,
Та розігнав весь танок.

Що дівчатам шапку зняв. (двічі)

А хлопʼятам хвіст задрав. (двічі)

А хлопʼята за кійки,
Давай, вовче, ягідки.

Чи солодкіх огірків. (двічі)

Де ж тут була подоляночка,
Де ж тут була молодесенька?
Тут вона впала, до землі припала,
(Сім літ не вмивалась, бо води не мала.)

Устань, устань, подоляночка,
Умий личко, як та скляночка,
Та берися в бочки, скакай собі скочки,
Біжи до Дунаю, бери дівку скраю.

Вербице,
Та й пора тобі, вербице, вої да розви(ться)!

Розвиться!
Та й пора тобі, Іванку, вої да жени(ться)!

Жениться!
Да ше міні жениться вої да не по(ра)!

Не пора!
Да ше ж моя дівчина вої да моло(да)!

Молода!
Да ше вона рушничків вої не напря(ла)!

Не напряла!
Да ше вона рушничків вої не наши(ла)!

Не нашила!
Да ше ж вона на вулицю во ї не ходи(ла)!