Цифровий архів фольклору

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділа пара голубів.

Ой вони сиділи й парувалися,
Сизими крильми й обнімалися.

Та ой десь й узявся й охотник-стрілець,
Охотник-стрілець, добрий молодець.

Та голуба й убив, голубку прибив,
Узяв за крильце та й каже: «Серце».

Узяв за крильце та й каже: «Серце»,
Узяв під полу, приніс додому.

Узяв під полу й приніс додому,
Приніс додому, пустив додолу.

(Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.
Налив водиці аж під крилиці.
Голубка не їсть, голубка не п’є,
На круту гору все плакать іде.
Голубко моя, сизокрилая,
Яка ти вдалась клопотливая.
Та єсть у мене сім пар голубів,
Літай, вибирай, може, там і твій.
Ой, я ж літала, я й вибирала,
А такого не найшла, як я втеряла.
Не так і роток, не так і носок,
Не так і гуде, як до мене йде.
Не так і гуде, не так воркоче,
Як їсти хоче.)

Старша дружка-стружка,

Старша дружка-стружка,
Під столом калюжка,
....,
Бояр частува(ти).

Летіла сорока з подолу,
Звалила решето додолу.

Час вам, дівчата, додому,
Парити свиням полову.

Поки дівчата добігли,
Хлопці полову поїли.

А ви, дівчата, у комірку,
Пийте з панами горілку.

А ви, хлоп’ята у хлівець,
Пийте свинячий воронець.

Котику біленький,
Котику сіренький,
Ідіть до нас ночувати,
Нам дитятко забавляти,
Е-е, е-е, е!

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Меланочку викликала,
Вийди, вийди, Меланочко,
Поглянь, поглянь на кошару,
Бички третячки у три рядочки,
А корови у чотрирі,
А овечки, як дівочки,
Дайте, пани, горілочки!

Нас небагато – три дівочки!
Дай, боже, вечір добрий!
Дайте, тітко, пиріг здоровий!
З руками, з ногами, щоб бігав за нами!
Без рук, без ніг, шоб упав у сніг!

Я маленький хлопчик,
Зліз на стовпчик.
З стовпчика впав,
Дайте, бабо, шо попав!

Коту, коту, коточок,
Заховався в куточок,
Тілько й видно хвосточок,
Треба ж його знайти,
І з його шубку зняти,
Та й Іванка укривати.

Ой, у лузі при битій дорозі,
Там косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та сидить чумак під новеньким возом,
Він з косариків сміється.

Він з косариків сміється,
Та смійся, смійся, чумаче Макару,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде зима ще й люті морози,
Сіна тобі треба буде.

Сіна тобі треба буде,
Та прийшла зима ще й люті морози,
На драбиночку схилився.

На драбиночку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірі воли дивився.

На сірі воли дивився,
Та воли ж мої, сірі, половії,
Хто над вами паном буде?

Хто над вами паном буде,
Та ой хто буде сіном годувати,
То той буде й панувати.

Старший боярин патлатий,

Старший боярин патлатий,
До столу прип'ятий,
Гвіздочком прибитий,
Щоб не був серди(тий).

Ненько моя, та й не гай мене,

Ненько ж моя, та й не гай мене,
До свекрухи виряжай ме(не).

Скочила коза на воза,
Крикнула коза до сторожа:
«Ой ти, стороже, сторожоньку,
Посади на віз та й зимоньку,
Зиму повезем візочком, візочком,
Весну привезем човночком, човночком, гу!».

Буряки я капала, (двічі)
Буряки я капала, а де більші одкладала. (двічі)

Не в калхоз, а дадому, (двічі)
Не в калхоз, а дадому, щоб нагнати самагону. (двічі)

Самагонка удалась, (двічі)
Самагонка удалась, вся бригада напилась. (двічі)

Бригадір, галава, (двічі)
Ще й з району било два. (двічі)

Шо й у його домі та за його столом,
Щедрій вечер, ой, добрій вечір!

Та й за його столом сидить Петро з Богом,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Ой, дай, Петре, золотиї клю(чі),
Одімкнути рай і пекло,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Випустити всі праведні душі,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Та й однії душі та й не випускати,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Ой одна да душа согрішила,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Що у п’ятницю проспівала,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

А в суботу не вмивалась,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

А в неділю рано поснідала,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Отця, неньку налаяла,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Та не лаяла – тільки подумала,
Щедрій вечір та й добрій вечір!

Та й то вона согрішила,
Щедрій вечір ше й добрій вечір!

Добрий ве(чір)!

Шо в поля, в поля сам Господь ходя,
Сам Господь ходя, Діва Марія,
Діва Марія їсти носила,
Їсти носила, Бога просила:
— Ой, Боже, Боже, дай нам житія,
Дай нам житія на Василія,
А Василія ходе по поля,
Ходе по поля, жито розсіва,
Сюди махньот, туди махньот,
За ним жито кустом ростьот,
Шо в полі стебло – то в домі добро!

Драстуйте! С празником! Будьте здорові!

Ой дивнеє нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Одна його спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Як летіло два анголи,
З небес летючи.

З небес летючи,
Як летіли та й співали:
— Не бійся, Діво!

— Не бійся, Діво,
Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас.

Це ангольський глас,
Приймай дитя народження,
На руки при нас,
На ручки при нас.

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Ой на горі сухой дуб (двічі)
Та ще й бєла бєрьоза. (двічі)

Із-под бєлай бєрьози (двічі)
Ой вада пратєкає. (двічі)

Ой нєльзя ж коню воду піть, (двічі)
Бо (й) вада ключєвая. (двічі)

Та й нєльзя мужу жену біть,(двічі)
Бо (й) жена маладая. (двічі)

Меланочки ходять, василечки носять:
"Василечку, батьку, пусти нас у хатку,
Ми жита не жали, Чесний Хрест держали!"

Ой на горі, на Ярусалимі,
Ой там жиди Христа й уловили.

Та й уловили, й умертвили,
На капері древі розпинали.

На капері древі розпинали,
Гвоздям руці, нозі прибивали.

Гвоздям руці, нозі прибивали,
А й куда же несли – ріки текли.

А й куда несли – ріки текли,
А й у гроби клали – ріки стали.

А й сосновой доской засклепили,
І важкий камінь на груди скотили.

(І важкий камінь на груди скотили,
І шалівочкою обстановили.
І шалівочкою обстановили,
І сторожечку постановили.
Та й стій, стороженько,
Поки прийде Діва Марія,
Діва Марія, Христова Мати.
Та й стороженька обіснула,
А Діва Марія прилинула.
Ой, стороженько, відступися,
А ти, мій синочок, обізвися.
Ой за кого ж ти помираєш?
І за кого ти страсть принімаєш?
Та чи за мене чи за себе?
Чи за увесь мір хрістіянський?
Ні за тебе, ні за мене,
А за увесь мир христіянський).