Ой горе, горе та з такою годиною

Ой Боже, Боже з такою й годиною,
Прокляла мати малою й дитиною же,

Ой прокляла мати малою й дитино(ю).
Ой чи й прокляла, чи така вродилася,

Ой нема того дня, шо б я не журилася же,
Ой нема ж того дня, шо б я не журила(ся).

Нема того дня, та тієї минуточки,
Ой шоб я пожила жи хоч трошки й за шуточки,

Ой шоб я пожила ж хоч трошки й за шуточки.
(Ой нема того дня, шоб не плакали мої карі очі,
……)

Ой горе, горе же з такою годиною,
Прокляла мати же та малою дитиной.

Та чи й прокляла, чи такая уродилась,
Нема того дня же, та шоб я й не журилась.

Нема того дня же, та нема тиї ноченьки,
Шоб не плакали жи та мої карі оченьки.

Ой похожено ей, та й поброжено да,
Ой коло, ой коло моря й кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то й не кіньми да,
То жура-, ой журавочка з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Та й журав грає, ей, та й журав грає да,
Ой жура-, ой журавочка скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна й дівка, ей, та й не розумна да,
Шо за ко-, ой за козаком плаче.

(Ой не плач, дівко, не плач, красна,
Бо ти така нещасна.

Ой не плач, дівко, не плач, Оля,
Така твоя доля.)

Та й не жаль мені та й ні на кого,
Та тільки й жаль мені да ой на й отця свого.

На отця мого та й на рідного,
Що оженив мене, малолітнього.

Малолітнього, малоумного,
Малоумного, нерозумного.

Та й узяв жінку не до любови,
Не до любови, не до розмови.

Ні снопа зв’язать ні слова сказать,
Як сніп зв’яже – він розв’яжеться,
Як слово скаже – помиляється.

(А вона й каже)

"Не смійсь, не смійсь, бо й ти сам такий,
Ні грабель зробить, ні коси набить.

Граблі зробиш – поламаються,
А косу наб’єш – теліпається.

Ходят хлопці ой понад садом та кремінням крешуть,
А за ними молода дівчина ой косу ж русу чеше. (двічі)

Розчесала та косу ж русу, ой заплела й у дрібниці,
Розсердилась та й стара мати – ой віддала в черниці. (двічі)

(А в черницях добре жити – є шо їсти й пити,
Тільки, ненько, досадненько, що в чорнім ходити.

Плаття чорне. плаття чорне, лєнта голубая,
Тільки, ненько, досадненько, що я молодая.)