Цифровий архів фольклору

Заходились левадяни
Город городити,
Шо й нікуди та й селянам
До церкви ходити.

Ой, куди ж ті та й селяни
До церковки ходять,
А за ними василечки
Запашнії родять.

Ой на річці, на Йордані,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Там Пречиста ризи прала,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А виправши, розвісила,
Щедрій вечір, добрій вечір!

На калині, на малині,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Прилетіли анголята,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Взяли ризи на крилята,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Понесли попід небеса,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А небеса розтворилися,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Усім святим поклонились,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Ні тучки, ні хмарки й а дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде,
Козак до дівчини щовечора йде.

"Добрий вечір," – каже, ще й ручку дає,
– Марусино, серце, порадуй мене,
– Марусино, серце, порадуй мене.

Маруся не чує, порад не має,
З другими жартує, жалю завдає,
З другими жартує, жалю завдає.

– Марусю, Марусю, ти така не будь,
Він тебе не любить, ти його забудь,
Він тебе не любить, ти його забудь.

Скаче сестра, скаче,
Скаче сестра, скаче,
Та й чого ж вона скаче,
Червоного й хоче,
Коня вороного, (од)зятя молодо(го).

Ой на річці тиха вода стояла,
Там Пречиста свого сина купала.

А скупавши, шолком його сповила,
Й а сповивши, в ясилечки вложила.

З тих ясилечків три янгола дихало,
На схід сонця три царя приїхало.

Перший царю миром, миром миру-мирував,
Другий царю Сусом Христом називав.

Третій царю квіточкою дарував,
То ж не квіточка, то святоє Рожество.

Всьому миру хрищеному празництво,
Усім діткам малесеньким радісно!

Дай, Боже, Святий вечір!
Дай, Боже, пиріг гарячий з печі!
З руками, з ногами, щб бігав за нами,
Без рук, без ніг, щоб упав у сніг!

Та й стелись, стелись, та й барвіночок,
Не кореном - листом.

Не кореном – листом.
Та викликає же ой парень дівку
Й не голосом - свистом.

Не голосом – свистом,
"Та чи ти чула, ой дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Як я тебе кликав
Та через твоє ой подвір'ячко
Сивим конем їхав?"

Сивим конем їхав.
"Та хоть я чула, ой хоть не чула,
Й не обзивалася,

Не обзивалася.
Та темна нічка, ой дробен дощик,
Не сподівалася".

Не сподівалася.
"Та бодай же ти, ой дівчинонько,
Зозулі не чула,

Зозулі не чула.
Та як ти мого та голосочка
За сном не почула!".

Ой хто, хто Миколая любе,
Ой хто, хто Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія Миколая любе,
А Діва Марія Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія сина спородила,
А Діва Марія сина спородила.
Ой ти, Святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А, спородивши, анголів зібрала,
Стали думати-гадать,
Яке йому ім’я дать,
Миколаю!

Дали йому мня святого Петра, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня святого Ілля, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня Ісуса Христа, (двічі)
Вона його ізлюбила,
Всіх анголів звеселила,
Миколаю!

Зібрав батько компанію,
Невеличку, але чесну:
Карпа, Гліба і Дем’яна,
Яцька, Стецька і Івана,
Хому, Левка і Тараса,
Гарасима й Опанаса,
Максима й Омелька, ще й Терешка. (двічі)

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Страшать батька Купріяна,
Біжить Ганна ще й Данилко,
Біжіть, татку, куди видко,
Ось матуся йде, всім буде!
Один каже: «Сховаймося!»,
Другий каже: «Признаймося!»,
А Купріян каже: «Якось то буде!». (двічі)

Ти, зятю, хароший,
Ти, зятю, хароший,
Не стій за плечима,
Не лупай очима,
Заглянь у кишеню
Вийми грошів жменю
Викинь на тарілку,
Викуп свою жі(нку).

Сьодня же празник Меланія,
Завтра же празник – Васілія.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібра-злата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Кому пиріг, кому й калач,
За той пиріг сам Бог беріг.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

За той пиріг сам Бог беріг,
За той калач сам Бог багач.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Шо й у первім садочку там зозуля кувала,
А й у другім садочку канарейка щебетала.

А у другім садочку канарейка щебетала,
А у третім садочку мати з сином стояла.

Мати з сином стояла, в сина правди питала:
"Ой скажи, мій синочок, а хто ж тобі найвірніше?

Ой чи тьоща старая, чи жена молодая,
Чи жена молодая, а чи матінка родная?".

"В мене тьоща для привєту, а жена для совєту,
А матуся родная, нєт на бєлому свєту.

Вона мною ходила, вона свєтом нудила,
Як мене спорожала, собі смерті бажала.

Як мене спорожала, собі смерті бажала,
Три годочки не спала та все мене колихала.

Три годочки не спала та все мене колихала,
А в солдати давала — дрібні сльози проливала".

«Ой іди, мій синочку, на чотири годочки,
А на п'ятім годочку повертайся додомочку.

А на п'ятім годочку повертайся додомочку,
Повертайся додомочку, ізмий мені голівочку».

Шо й у світі являється,
Нова новина.

Нова новина,
Спородила ж Діва Марія,
Божого сина.

Божого сина,
Вона його ж спородила,
Сіла ж, сповила.

Сіла, сповила,
Спустилася ж свіча з неба,
Його согріла.

Його согріла,
Як зачула ж Діва Марія,
Та й ім'я його.

А в нашого Йванка ворота новії,
Ой радуйся, ой радуйся, земле,
Веселися, Боже наш, над нами!

Ворота новії, стовпи золотії,
Ой радуйся, ой радуйся, земле,
Веселися, Боже наш, над нами!

А лави дубові, скатерті перчові.
Ой радуйся, ой радуйся, земле,
Веселися, Боже наш, над нами!

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Що ти, тьотко, наварила,
Що ти, тьотко, напекла?
А щедрівочка втекла!

Що ти, тітко, напекла,
Дайте дядько пʼятака!
А пʼятак неважний,
Дайте руб бумажний!

Літа пливли, упливали на третьому року,
Іде Господь до Іоанна, дивному пророку. (двічі)

Іде Господь до Іоанна та хвилями бродить,
А із пущі, із діброви Іоанн виходить. (двічі)

Та й Господь його предвічний, зове, зазиває:
«Охрести мене, пророче!» він його благає. (двічі)

Страшно було Іоанну Господа видати,
Трудно було на Владику руку піднімати. (двічі)

Треба було Іоанну Божу волю вчинити,
Та й почав він в Іордані Господа хрестити. (двічі)

Та й відкрилось небо ясне, Дух Святий злітає,
А із неба в тую пору голос промовляє: (двічі)

«Це є Син мій возлюблений! Люди, віру майте,
І як Господу самому поклін свій воздайте». (двічі)

Кругом Мариночки стрибали дівочки…

На Петра хліб пекла, а на Йвана вибирала,
Купала на Йва(на)!

Купався Денис та й на лавці завис,
Купала на Йва(на)!