Заходились левадяни город городити

Пора тобі, вербиця, розвиться!
Чи не пора тобі, вербиця, розвиться?
Чи не пора тобі, Іванко, жениться?
Та не буду жениться… до чого?

- Як воно? До весни…до Петрівки!
Ще моя дівчина невелика.

А тоді:

Не буду я жениться до Покрови…
Не буду жениться до самого Івана,
Ще моя дівчина не гуляла.

Співають:

….вирбиця,
Чи не пора ж тобі, вирбиця, та й розви(ться)?

Та й розвиться,
Чи не пора тобі, Іванко, й ожени(ться)?

Та й я й не буду жениться до Івана,

Та іще моя дівчина ни гуля(ла).

Весняночка-паняночка,
А де твоя дочка?
У садочку на пісочку
Вишива сорочку.

А в нашого та й Іванка
На хаті витушка,
Одна була та Олєчка,
Та й та щебетушка.

До нас, до нас та й горяни,
До нас погуляти,
Поставили сучку раком,
Ідіть цілувати.

Ви цілуйте, не гидуйте,
Вона чепурненька,
Ще й на сраки два чиряки,
А на лобі третій.