Цифровий архів фольклору

Той край рідний той край милий, де ти уродився,
Раз побачив ту дівчину - навіки влюбився. (двічі)

Ой улюбився, укохався у ті карії очі,
Що не дають упокою ані вдень, ні вночі. (двічі)

Ой по тім боці біля річки терни процвітали,
Поміж тими терночками цігани стояли. (двічі)

Одна дівка молоденька с козаком гуляла,
Де взялися вражі люди та й розпарували.

Та й розпарували,
Мені дівці молоденькій наробили слави.

Тая дівка до циганки дорожку топтала,
Та й просила, щоб козака та й причарувала.

–Циганочка, волошечко, вволи мені волю,
Та й пороби козакові, щоб ходив за мною.

Циганочка, волошечка воленьку вволила,
Одрізала дівці косу та й перепалила.

–Ой дивися дівчинонько, як коса палає,
За тобою, дівчинонько, козак помирає.

Ходить кониченько понад гречкою,
За ним козаченько же з уздечко(ю).

Ой, постой же, коню, я осідлаю,
Поїду дівчину же одвіда(ю).

Ой, чи вона жива та чи здорова,
Молода дівчина чорнобро(ва)?

Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку,
Зимували, не співали,
Весни дожидали.

Весно, весно, наша весно,
Да що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку.

А матуся вийшла, вийшла,
Та віночка зняла, зняла,
Та віночка зняла, зняла,
Та й нелюбові дала.

Ой, коли б я теє знала,
Я би його розірвала,
Я би його розірвала
Та й нелюбові дала.

Сьодня же празник Меланія,
Завтра же празник – Васілія.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібра-злата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Золотом церкву й оббивала,
Нищих, убогих наділяла.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Кому пиріг, кому й калач,
За той пиріг сам Бог беріг.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

За той пиріг сам Бог беріг,
За той калач сам Бог багач.
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Ої чий же то льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йван(а).

(Ой чи я ж то молода та не виполола?)

То ж Маренчин же льон, що заріс бур’яном,
Купала на Йвана(а).
А Маренка молода та й не виполола,
Купала на Йван(а).
Сьодня Купала, а завтра Івана,
Купала на Йван(а).
Купався Мусій та й упав у кисіль,
Купала на Йван(а).
Купався Денис та й на кладці завис,
Купала на Йван(а).

Ой під тим дубом, під дубиною,
Там сидів голуб з голубино(ю). (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Правим крилечком обнімали(ся). (двічі)

Ой десь не взявся охотник з поля,
Убив голуба, голубка вдо(ва). (двічі)

Узяв голубку під праву полу,
Приніс додому, пустив додо(лу). (двічі)

Дав їй їсти ярой пшениці,
Ярой пшениці, стакан води(ці). (двічі)

Не буду їсти, не буду пити,
Нема голуба, ні з ким дружи(ти). (двічі)

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Тонкий голос, голосочок, (двічі)
Через Дон та й у лісочок. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

Поза лісом, поза лісом,
Поза Караваном,
Чути мого миленького,
Що йде з бараба(ном).

Поза лісом, поза лісом,
Поза слобідкою,
Чути мого миленького,
Що йде з сопілко(ю).

Сопілочка-барвіночка,
Сосновоє денце,
Хто не вийде на вулицю -
Враже йому сер(це).

Враже йому, враже йому,
Враже йому трясця,
А моєму миленькому
Пошли, Боже, щастя.

Щастя-долю, щастя-долю,
Ше й добру годину,
Шо він мене пригортає,
Як малу дити(ну).

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Та й сім год по Криму, сім год по Криму.

Та не случалася та й причинонька,
Та ізроду єму, ізроду єму, ізроду єму.

Та й над битою же, та дорогою,
Та воли пасучи, воли пасучи.

(далі текст, записаний у тому ж селі в 1991 р.)
Та прислучилася та й причинонька,
Та й із Криму йдучи, із Криму йдучи.

Та й сірі ж воли та й похромали,
Та й чумак больной став, чумак больной став.

Та й болять ручки, та й болять ножки,
Та й болить голова, болить голова.

Та й бідна ж моя, та й голівонька,
Що товариша нема, товариша нема.)

Журилася молодая Галя й,
Журилася молодая й Галя:
Як я й буду неньку забува(ти)?

Як я буду неньку й забувати,
Як я й буду свекру привикати,
Як я буду свекрусі годи(ти)?

Як я буду свекрусі годити?
Рано, пізно по воду ходити,
Молодого Василька люби(ти)?

Обізвався молодий Василько й,
Обізвався молодий Василько:
Єсть у мене три нагайоч(ки).

Єсть у мене три нагайочки,
Одна буде неньку забувати,
Друга буде свекру привика(ти),

Друга буде свекру привикати,
Третя буде свекрусі годити,
Молодого Василька люби(ти).

Та й ходила та й Маруся по крутій горі,
Забачила же селезенька на тихій воді.

На тихій воді,
Пливи, пливи же, селезеньку, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер й а к міні.

Тепер й а к міні,
Ой дай міні же порядочок, бідній сироті.

(Бідній сироті,
Ой рад би я, дитя моє, прибути к тобі,

Зліпилися карі очі навіки мої,

Насипали сирой землі на груди мої,

Розсипалися білі кості по сирій землі,

Ой поки ж я з кістоньками ой соберуся,

Та й на твоє весіллячко, доню, спізнюся.)

Походила молодая Галя по новім двору,

По новім двору,
Виганяла селезенька на тиху й воду.

На тиху й воду,
Пливи, пливи, селезеньку, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер же й к міні.

Тепер же й к міні,
Ой, дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой, рад би я, дитя моє, прибути й к тобі.

Прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на руці й мої.

На руці й мої,
Склепилися ой карії очі, не глянуть к тобі.

Та купався Іван
та й у воду впав,
Купала на Йвана!

Та купався Мусій,
доведеться й усім,
Купала на Йвана!

На калині роса впала,
в нас на вулиці Купала,
Купала на Йвана!

Била жінка мужика,
Пішла позивати,
Присудили мужикові
Ще жінку прохати, (двічі)
Ще, ще, ще, ще,ще, ще, ще,
Ще жінку прохати.

Прости ж мене, моя мила,
Що ти мене била,
Куплю тобі цебер меду,
Коновочку пива. (двічі)

А од пива болить спина,
А од меду голова,
Купи мені горілочки,
Щоб весела я була,
Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб, щоб,
Щоб весела я була.

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай бережки обносить,
Ой молоденький ой новобранчик полковничка просить. (двічі).

Ой полковничку, ой мій батечку, одпусти ж додому,
Ой розплакалась, ой розтужилась дівчина за мною. (двічі)

Ой нехай плаче, ой нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький ой новобранчик три года прослужить. (двічі)

Та й усі зорі піднялися, й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці й, та й а мій опізни(вся).

Та й а мій опізнився,
Та й чого ж він й опізнився й, та й що дома нема(є).

Та й шо дома й немає –
Він в чистім полі край Дунаю й, він коня й напува(є).

Він коня напуває,
А й а кінь ірже ж, води й не п’є й, та й шлях-дорожку й чу(є).

Та й шлях-дорожку й чує,
Ой десь мій милий, чорнобривий, та й з другою й ночу(є).

Він з другою й ночує,
Ой ночуй, ночуй, мій миленький, та й ближче й пригорта(йся).

Та й ближче й пригортайся,
Та й а до мене й, молодої, та й більш не поверта(йся).

Як у вас так і в нас та й на вулиці гарно. (двічі)

Молодого ж й Іванька у солдати забрали. (двічі)

У солдати забрали,
Та й дали ж вони йому та й коня вороного. (двічі)

Та й коня й вороного,
Поняй, поняй, та й Іванько попереду войська. (двічі)

Ой червоний бурячок, зеленая гичка,
Сватав мене мужичок, а я невеличка. (двічі)

Сватав мене мужичок, думав мене брати,
Давав мені новий серп: «Іди жито жати!». (двічі)

А я отой новий серп закину за грубу:
«Як не жала я у батька, то в тебе не буду! (двічі)

Ой не веди мене в поле,бо болить головка,
Ой не кидай саму дома, бо боюся вовка!». (двічі)

«Ой де ж тебе посадить, моя кукурузко,
Як на пічі гаряче, на припічку вузько?» (двічі)

«Як на печі гаряче, на долівці блохи,
Підем, милий, у садок, погуляєм трохи!». (двічі)

Із-за гори та й вітер повіває,
Мати же дочку же, ой, про життя пита(є).

Вона мати, ой, про життя питає,
Спитай, мати же, ой, сірого вутя(ти).

Спитай, мати, ой, сірого й вутяти,
Сіре же вутя же, ой, на морі ночу(є).

Сіре вутя, ой, на морі ночує,
Воно же моє же ой, все горечко чу(є).

(Перве горе – свекруха лиха,
Друге горе – дитина мала,
Третє горе - мой милий ревнивий,
Їде у поле орати,
Бере мене волів поганяти.
Ой соб, воли, цабе, сірі, ой цабе, половії,

.....).

Ох та ідут воли в чисте поле, та й а овечки з по(ля).

Ех, й а овечки з поля, ох і же,
Та й заплакала же дівчинонька та й край козака сто(я).

Ой край козака же стоя, ех і,
Та й ти козаче, сизий орле, та й хто ж мене ой приго(рне).

Ой хто ж мене пригорне, ех і,
Та й пригортайся же дівчинонько та й к другому тако(му).

Ей к другому такому, ех і,
Та й не кажи ти тиї правди, та й що мені ой само(му).

Ой що мені самому, ех і,
Та як мені не казати, та як буде ой пита(ти).

Ой як буде питати, ех і,
Та як пригорне, поцелує, та треба розказа(ти).

Ой треба же розказати, ех і,
Та попід мостом травка росте, та й стелиться ли(стом).

Та й ой стелиться листом, ох і,
Ой викликає парень дєвку та й не голосом, сви(стом).

Ой не голосом, свистом, ех і,
Та й вийди же, вийди, дівчинонько, та й з возрубленої ха(ти).

Та й з возрублєной хати, ех і,
Та порадь мене, дівчинонько, та як рідная мати.

Ой як рідная мати, ох і,
Та ой чи (жениться та ой тебе.....???)