Головна
Із-за гори та й вітер повіває

Із-за гори та й вітер повіває

Назва	Із-за гори та й вітер повіває
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Родинне життя
Дата запису	1 вер. 1978 р.
Місце запису	с. Яковенкове, Балаклійський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Борисенко Уляна Євгенівна (1907), Шелест Ганна Микитівна (1915), Петченко Фросина Євгенівна (1918), Столбова Олена Юхимівна (1911), Олександра Федорівна Столбова (1904), Одарка Михайлівна Борисенко (1910), Килина Петрівна Калиниченко (1914)
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Із-за гори та й вітер повіває,
Мати же дочку же, ой, про життя пита(є).

Вона мати, ой, про життя питає,
Спитай, мати же, ой, сірого вутя(ти).

Спитай, мати, ой, сірого й вутяти,
Сіре же вутя же, ой, на морі ночу(є).

Сіре вутя, ой, на морі ночує,
Воно же моє же ой, все горечко чу(є).

(Перве горе – свекруха лиха,
Друге горе – дитина мала,
Третє горе - мой милий ревнивий,
Їде у поле орати,
Бере мене волів поганяти.
Ой соб, воли, цабе, сірі, ой цабе, половії,

.....).

Варіанти виконання та схожі пісні:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:18 100	Вітер віє, повіває+5	Пісні з особистого та родинного життя	с. Кутьківка, Дворічанський район	03:18	Вітер віє, ой, вітер повіває, Ой, мати ж дочку, ой, про життя пи(тає). Мати дочку, ой, про життя, ой, питає, Ой, спитай мати, ой, сірого ву(тяти). Спитай, мати, ой, сірого, ой, вутяти, Ой, сіре ж вутя ж, ой, по морю пла(ває). Сіре вутя, ой, по морю, ой, плаває, Ой, воно ж моє, ой, все горечко знає. Воно ж моє, ой, все горечко знає, Ой, первеє горе – ой, дитина ма(лая). (Друге горе – свекруха лихая, Третє горе – мой милий ревнивий, Сам поїхав у поле орати, Мене заставив волів поганяти. Гей, ви, воли сірі, половії, Осталися мої літа молодії).
0:00 01:46 100	Ой з-за гори та й вітер повіває+5	Пісні з особистого та родинного життя	с. Піски-Радьківські, Борівський район	01:46	Ой з-за гори та й вітер повіває, Ой мати дочку та й про життя й пита(є). Спитай, мати, ой сірого вутяти, Ой сіре вутя та й на морі ночу(є). Сіре вутя та й на морі ночує, Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).
0:00 04:44 100	Із-за гори та й із-за гори+5	Пісні з особистого та родинного життя	с. Бузове (Перша Бузова), Вовчанський район	04:44	Із-за гори та й із-за гори ой вітер повіває, Ой мати дочку та й про життя й питає. Мати дочку та й мати дочку ой про життя питає, Та спитай мати ой сірого й вутяти. Спитай мати та спитай мати ой сірого вутяти, Ой сіре вутя ой по морю плаває. Сіре вутя та й сіре вутя ой по морю плаває, Та й воно ж моє ой все горечко знає. Воно ж моє та й воно ж моє ой все горечко знає, Ой перве горе ой дитина малая. Перве горе ой перве горе ой дитина малая, А друге горе ой сама молодая. Друге горе та й друге горе ой сама молодая, А третє горе ой свекруха лихая. Третє горе та й третє горе ой свекруха лихая, А четверте горе ой мій милий ревнивий. Четверте горе та й четверте горе ой мій милий ревнивий, Та як поїде ой у поле орати. Як поїде та як поїде ой у поле орати, Та й мене бере та й воли ж поганяти. Мене бере та й мене бере ой воли поганяти, Ой цабе, воли, та й сірі ж половії! Цабе, воли, та й цабе, воли, ой сірі ж половії, Ой пройшли мої та й літа й молодії.
0:00 01:38 100	Ой та й з-за гори+5	Пісні з особистого та родинного життя	с. Камʼянка, Дворічанський район	01:38
0:00 01:15 100	Вітер віє, вітер віє+5	Пісні з особистого та родинного життя	с. Новий Бурлук, Чугуївський район	01:15	Вітер віє, вітер віє, вітер повіває, Мати дочку, мати дочку про життя питає. Спитай, мати, спитай, мати, сірого вутяти, Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває. Сіре вутя, сіресеньке, по морю плаває, Воно ж моє, воно ж моє все горечко знає. (двічі) Перве горе, перве горе – свекруха лихая, Друге горе, друге горе – дитина (малая).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:24 100	Ой не жаль міні та й ні на кого	Пісні з особистого та родинного життя	с. Польова, Дергачівський район	02:24	Ой не жаль міні та й ні на кого, Тільки жаль міні на отца своєго. На й отца своєго, ще й на родного, Оженив мєня малолєтнього. Малолєтнього, малоумного, Та й взяв жінку не до любови. Не до любови, не до розмови, Ні снопа звʼязать, ні слова сказать. Ні снопа звʼязать, ні слова сказать, Сніп ізвʼяжеться, він розвʼяжеться. Слово скажеться - не наравіться. Та й і пішов же він у Китай-город, Та й купив же він корабель новий. Корабель, корабель за сто двадцать рублєй, За сто двацать рублєй ще й з польтіною. За сто двадцать рублєй ще й з польтиною, Посадив жінку ще й з дитиною. Корабель пливе, а вода реве, А ворон краче, а дитя плаче.
0:00 04:43 100	Ой як жила я сім год удовою	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	04:43	Ой я жила я сім год удовою Та й не чула землі під собо(ю). Превраїли превражії люди: «Вийди заміж - добре тобі буд(е)». А я людську воленьку ввольнила, Вийшла заміж, головку втопи(ла). Утопила головоньку в глибоку криницю, Вийшла заміж за гірку п’яни(цю). Та й не знала як з миленьким жити, Пішла ж його раненько буди(ти). Та й забула людей розпитати, Як милого на йменнячко зва(ти). «Уставай же, милий, моє милування, Ой уже ж тобі готове вмива(ння). Та й уже ж тобі водиця в кубочку, Шитий рушник висить на кіло(чку). Та й уже тобі варенички в маслі І на столі горілочка в пля(шці)». Як став милий з постелі вставати, Стала мила в вікно виліта(ти). «Ой як же ти, мила, та й норови знала, Шо й од мене в вікно й виліта(ла)». «Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала, Мені твоя матінка сказа(ла). Шо я твоїй ненці головоньку й ськала, А вона мені всю правду сказа(ла): «Шо й у мене син – червона калина, Будеш, доню, синя як ожи(на)».
0:00 02:33 100	Ой по горі барвінок послався	Пісні з особистого та родинного життя	с. Дворічний Кут, Дергачівський район	02:33	Ой по горі бавіночок слався, А вдовин син розпивсь-розгуля(вся). Ізтоптав-зламав червону калину, Ізвів з ума дівку Маруси(ну). Марусина по бережку ходе, А за нею вітер хвилю го(нить). Марусина на хвилю ступила, Мати сина насильно жени(ла). Мати сина насильно женила, Оженивши, невістку суди(ла). Сяка-така дрімлива невістка, А ше к тому не хоче роби(ти). (Наїлася, пішла лягла спати, А за нею свекруха, не мати. Вставай дочка, годі тобі спати, Дій корови, що від батька нагнала І ще й ті вівці, що мать дарувала) Ой ти, мати, порадниця хати, Порадь, мати, чим жінку карати? Іди, синку, на ярмарок пішки, Купи, синку, ремінниї вішки. А ще й к тому дротяну нагайку, Та й бий жінку з вечора до ранку. Із вечора нагайка гуділа, А до утра мила одубіла. Ой ти, мати, порадниця хати, Порадила, чим жінку карати, Порадь, мати, де її дівати? Сідлай, синок, булану кобилу, Та їдь, синок, по її родину. А питатимуть чого руки сині, А питатимуть чого ноги сині? А ти скажеш, воли задавили.