Цифровий архів фольклору

(Ой гиля, ой гиля гусоньки на став,)

Добрій вечір, дівчино, бо я ще не спав. (двічі)

Ой не спав, ой не спав, не буду ой спати,
Ой подай же, дівчино, повечеряти. (двічі)

Ой у мене вечеря, рибка печена,
Не для тебе, серденько, приготовлена. (двічі)

А ми рибку поїмо, горілочку попʼємо,
Із тобою, середенько, поговоримо. (двічі)

Ой з-за гір, з-за гір та вилітав сокіл, а з-за хутора вилітало два.

Вилітало два та й один одного братом назива:

«Ой ти, брат сокіл, та високо літав, високо літав, шо ж ти там видав?»

«Ой видав я там зелені жита, а в тому житі козака вбито.

А вбито його не теперечка, проросла трава крізь реберечка.»

Як ходила та й Марійка по новім току,
Виганяла й селезника на бистру рі(ку).

На бистру ріку,
Пливи, пливи, селезнику, тихо й по воді.

Тихо по воді,
Прибудь, прибудь, мій батеньку, хоть сьодня к міні.

Хоть сьодня к міні,
Та й дай міні порадоньку, бідній сироті.

Ой чиї ж то воли по горі ходили,
Ой то ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

Одна полюбила, друга й покохала,
А третяя, чорнявая, чари готува(ла). (двічі)

Чари готувала, в гості приглашала:
"Прийди, прийди, мій миленький, та й до мене в го(сті)!". (двічі)

Як прийшов же він у хату та й сів на край столу,
Вона ж йому...

Шумлять верби в кінці греблі, шо я й насадила.
Нема мого миленького, шо я й полюбила. (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Тільки ж мені і звеліла рушники давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертим, білесеньким, руки обв'язала.

В суботу пізненько, в неділю раненько
Кувала зозуля в саду жалібне(нько). (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона ж виряжала сина й у солда(ти). (двічі)

«Іди ж, іди, синку, іди, не барися,
На третій годочок назад поверни(ся). (двічі)

Я ж думала, сину, восени женити,
А ти ж їдеш, сину, в армію служи(ти). (двічі)

Я ж думала, синку, невісточку брати,
А ти ж їдеш, синку, з врагом воюва(ти)». (двічі)

Їхав козак на воронім коні, йшла дівчина бережком. (двічі)

Йшла дівчина бережком,
Він на неї платочком махає, вона йому - хвартушком. (двічі)

Вона йому - хвартушком,
-Сподівайся, молода дівчино: я звечора спать прийду. (двічі)

Я звечора спать прийду.
Дівка ждала, ждала, й ожидала, потушила, спать лягла. (двічі)

Зашуміло, вой да й загримєло золотим кольцом в окно. (двічі)

Дівка встала, двері одчинила, парню виговор дала. (двічі)

Парню виговор дала:
-Де ж ти шлявся, де ж ти волочився, що звечора не прийшов? (двічі)

Що звечора не прийшов?
-Я не шлявся, я й не волочився, я в сестриці забаривсь. (двічі)

Я в сестриці забаривсь.
Випив, випив ой да стакан чаю, паперосу закурив. (двічі)

Паперосу закурив,
Я про тебе, молода дівчино, увесь вечер говорив. (двічі)

Усі зорі, зорі зайнялися, й а місяць підбився. (двічі)

А місяць підбився,
Усі хлопці, хлопці на вулиці, й а мій опізнився. (двічі)

Та він опізнився,
Ой чого ж він ой да й опізнився, чи дома немає? (двічі)

Ой дома немає,
Десь у степу, степу край Дунаю коня й напуває. (двічі)

Люлі-люлі, котусю,
Займи ж мою телусю
На попови толоки -
Там травички по боки.
І трава, і вода,
І дівчина молода,
І цибульки грядка
І дівчинка Гапка.
Люлі, люлі!

Ой де ж наша весільная мати?
Ой де ж наша весільная мати?
Треба її пам'ятної дати.

Треба її пам'ятної дати,
Треба її пам'ятної дати,
Щоб уміла гостей шанува(ти).

Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла по чарочки да(ти).

Обіщалась по повнесенькій,
Обіщала по повнесенькій,
Хоч би дала по малесе(нькій).

Хоть маленьку черепошечку,
Хоть маленьку черепошечку,
Промочити нашу душе(чку).

Давай, мамо, наливай!

Мир миром,

Мир миром,
Мир миром,
Пироги з сиром,
Вареники в маслі,
Бояри прекрасні,
Помирі(мось)!

Ой там за горою, там бої ідуть,
Санітари спєшно раняних несуть. (двічі)

Ой там старий батько окопи копав,
Він здалека бачив як боєц упав. (двічі)

Він здалека бачив як боєц упав,
Підійшов він ближче - син його лежав. (двічі)

"Чи ти, сину, раняний, чи вбитий лежиш,
Чом до мене, сину, ти не говориш?". (двічі)

"Я, батьку, не раняний, я вбитий лежу,
Возьми штири доски, збий дубовину." (двічі)

Оце ж тобі слава, оце ж тобі честь,
Висока могила, дерев'яний хрест. (двічі)

Брала Галюша льон, льон,

Брала Галюша льон, льон,
Виганяла дружок вон-вон,
Нащо їх збирати,
Як нас виганя(ти).

Глянь же, Галино, крізь калач,
Карими й очима та й не плач.
Та нехай тебе Іванко підведе,
К своєму серденьку призведе.

Серденько, миленький,

Серденько, миленький,
Присунься близенько,
Будем говорити,
Як на світі жити,

Будем промовляти,
Як нам прожива(ти).

Ой ви сусіди, вороги,
Та й не переходьте дороги,
Та нехай перейде родина,
Шоб була щаслива дити(на).

Ой їдь, сестрице, до свекра,
Ой будь, сестрице, багата,
Ой будь багата, як земля,
Ой будь же сильна, як вода,
Ой будь же красна, як кві(тка).

Суботонька, неділенька та як один день,
Сумувала ж та й Галочка увесь і тиждень.

Увесь тиждень,
Ой, як і мені ж сумувати переставати?

Перестати,
Ой, як і мені ж та й батеньком називати?

Називати,
Шо він і мені ж та й батеньком та й не буде.

Та й не буде,
Тільки ж і мені ж на серденьку тяжко буде.

Та й уже ж і, ненько, вже ж не раненько,
Пора нам ділитися,
Шо тобі скринька, мені буде, ненька,
Вся наша й худобонь(ка),
...

Та сидить світилка при стіні,
Та на ній сорочка не її,
Та прийшла сусіда, торкає,
Скидай сорочку, бо смеркає.