Їхав козак на воронім коні
Назва | Їхав козак на воронім коні |
---|---|
Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Козацька |
Мотив | Кохання |
Дата запису | 16 серп. 1995 р. |
Місце запису | с. Новий Мерчик, Валківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
Збирачi | Мирослава Семенова |
Транскрипція | Оксана Бабенко |
Слухати аудіо
Їхав козак на воронім коні, йшла дівчина бережком. (двічі)
Йшла дівчина бережком,
Він на неї платочком махає, вона йому - хвартушком. (двічі)
Вона йому - хвартушком,
-Сподівайся, молода дівчино: я звечора спать прийду. (двічі)
Я звечора спать прийду.
Дівка ждала, ждала, й ожидала, потушила, спать лягла. (двічі)
Зашуміло, вой да й загримєло золотим кольцом в окно. (двічі)
Дівка встала, двері одчинила, парню виговор дала. (двічі)
Парню виговор дала:
-Де ж ти шлявся, де ж ти волочився, що звечора не прийшов? (двічі)
Що звечора не прийшов?
-Я не шлявся, я й не волочився, я в сестриці забаривсь. (двічі)
Я в сестриці забаривсь.
Випив, випив ой да стакан чаю, паперосу закурив. (двічі)
Паперосу закурив,
Я про тебе, молода дівчино, увесь вечер говорив. (двічі)
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацька | с. Одноробівка, Золочівський район | 04:19 |
Зайшло сонце за віконце, за сад, виноград, Любуйтеся, милуйтеся, ой хто ж кому рад, А дівчина козакові раденька була, Взяла його за рученьку та заповила, Постелила постіль білу, спати вложила, Сама сіла край постелі, зажурилася, Не журися, дівчинонько, ти будеш моя, Єсть у мене батько й мати , ще й брат і сестра, Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова | ||||
Ой у яру та й криниця же ой на чотири зводи | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацька | с. Олександрівка, Валківський район | 04:06 |
Ой у яру та й криниця ж, ой на чотирі ж зводи.
| |||
Ой як сяду край віконця | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацька | с. Гетьманівка, Шевченківський район | 02:16 |
Ой як сяду край віконця й протів ясного сонця, Чорноморець з поля їде, шестеро коней веде, На сьомому вороному й у жупані голубому, Став він коней напувати, стала хвиля прибувати, Чорноморець потопає та й на милую гукає: "Ой рада б я рятувати, так не вмію я плавати!", "Біжи, мила, хоч по люди, може жаль кому буде!", |