Цифровий архів фольклору

В суботу пізненько, в неділю раненько
Кувала зозуля в саду жалібне(нько). (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона ж виряжала сина й у солда(ти). (двічі)

«Іди ж, іди, синку, іди, не барися,
На третій годочок назад поверни(ся). (двічі)

Я ж думала, сину, восени женити,
А ти ж їдеш, сину, в армію служи(ти). (двічі)

Я ж думала, синку, невісточку брати,
А ти ж їдеш, синку, з врагом воюва(ти)». (двічі)

Їхав козак на воронім коні, йшла дівчина бережком. (двічі)

Йшла дівчина бережком,
Він на неї платочком махає, вона йому - хвартушком. (двічі)

Вона йому - хвартушком,
-Сподівайся, молода дівчино: я звечора спать прийду. (двічі)

Я звечора спать прийду.
Дівка ждала, ждала, й ожидала, потушила, спать лягла. (двічі)

Зашуміло, вой да й загримєло золотим кольцом в окно. (двічі)

Дівка встала, двері одчинила, парню виговор дала. (двічі)

Парню виговор дала:
-Де ж ти шлявся, де ж ти волочився, що звечора не прийшов? (двічі)

Що звечора не прийшов?
-Я не шлявся, я й не волочився, я в сестриці забаривсь. (двічі)

Я в сестриці забаривсь.
Випив, випив ой да стакан чаю, паперосу закурив. (двічі)

Паперосу закурив,
Я про тебе, молода дівчино, увесь вечер говорив. (двічі)

Люлі-люлі, котусю,
Займи ж мою телусю
На попови толоки -
Там травички по боки.
І трава, і вода,
І дівчина молода,
І цибульки грядка
І дівчинка Гапка.
Люлі, люлі!

Ой де ж наша весільная мати?
Ой де ж наша весільная мати?
Треба її пам'ятної дати.

Треба її пам'ятної дати,
Треба її пам'ятної дати,
Щоб уміла гостей шанува(ти).

Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла по чарочки да(ти).

Обіщалась по повнесенькій,
Обіщала по повнесенькій,
Хоч би дала по малесе(нькій).

Хоть маленьку черепошечку,
Хоть маленьку черепошечку,
Промочити нашу душе(чку).

Давай, мамо, наливай!

(Як) прилетів соколонько,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й заглянув й у світлоньку,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А світлонька не метена,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А світлонька не метена,
А Маруся не чесана,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Як ходила та й Марійка по новім току,
Виганяла й селезника на бистру рі(ку).

На бистру ріку,
Пливи, пливи, селезнику, тихо й по воді.

Тихо по воді,
Прибудь, прибудь, мій батеньку, хоть сьодня к міні.

Хоть сьодня к міні,
Та й дай міні порадоньку, бідній сироті.

Мир миром,

Мир миром,
Мир миром,
Пироги з сиром,
Вареники в маслі,
Бояри прекрасні,
Помирі(мось)!

Ой там за горою, там бої ідуть,
Санітари спєшно раняних несуть. (двічі)

Ой там старий батько окопи копав,
Він здалека бачив як боєц упав. (двічі)

Він здалека бачив як боєц упав,
Підійшов він ближче - син його лежав. (двічі)

"Чи ти, сину, раняний, чи вбитий лежиш,
Чом до мене, сину, ти не говориш?". (двічі)

"Я, батьку, не раняний, я вбитий лежу,
Возьми штири доски, збий дубовину." (двічі)

Оце ж тобі слава, оце ж тобі честь,
Висока могила, дерев'яний хрест. (двічі)

А старший боярин, як болван,
Та витріщив очі, як баран,

Очі просяниї,
Очі просяниї, брови вівсяниї,
А сам, як корова, сидить, як соло(ма).

Брала Галюша льон, льон,

Брала Галюша льон, льон,
Виганяла дружок вон-вон,
Нащо їх збирати,
Як нас виганя(ти).

Глянь же, Галино, крізь калач,
Карими й очима та й не плач.
Та нехай тебе Іванко підведе,
К своєму серденьку призведе.

Серденько, миленький,

Серденько, миленький,
Присунься близенько,
Будем говорити,
Як на світі жити,

Будем промовляти,
Як нам прожива(ти).

Ой ви сусіди, вороги,
Та й не переходьте дороги,
Та нехай перейде родина,
Шоб була щаслива дити(на).

Ой їдь, сестрице, до свекра,
Ой будь, сестрице, багата,
Ой будь багата, як земля,
Ой будь же сильна, як вода,
Ой будь же красна, як кві(тка).

Суботонька, неділенька та як один день,
Сумувала ж та й Галочка увесь і тиждень.

Увесь тиждень,
Ой, як і мені ж сумувати переставати?

Перестати,
Ой, як і мені ж та й батеньком називати?

Називати,
Шо він і мені ж та й батеньком та й не буде.

Та й не буде,
Тільки ж і мені ж на серденьку тяжко буде.