Цифровий архів фольклору

А в нас хлопці модні, модні,
По три дня сидять голодні,
А ми сумочку сошйом,
Хлопців по миру пошльом.

Іван носе, Петро просе,
Митя в сумочку кладе,
А Василь же, як найменший,
Од собачки проведе.

Од коморі до коморі по муку,
Граблі, вилка, три носилка, два ціпа,
Приході, кума, додому, льоду дам,
Брат Іллюха, брат Іван, Іван, Іван.

Ой там на току й на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.

Скину кужіль на полицю, сама піду на вулицю, (двічі)
Нехай кужіль миші трублять, мене хлопці полюблять, (двічі)

Не піду я за Івана, піду заміж за Степана, (двічі)
Я ж думала, коли чуба нема,
Я ж думала кучерявий, коли чуба нема.

Трошки, трошки, трошки, трошки та й не кучері, (двічі)
А вже мені, шолудиві, надокучили. (двічі)

Шолудиві та паршиві та малого росту, (двічі)
Куди йде - воші б'є, чухає коросту. (двічі)

Та пропив чоловік помело, жінка – з хати! Що було!
Чоловіче, не лаймося, йдем до хати, порадьмося! (двічі)

Та пропив чоловік порося, жінка – кобилу ще й лоша,
Чоловіче, не лаймося, йдем до хати, порадьмося! (двічі)

Та пропив чоловік подушки, жінка – з полу всі дошки!
Чоловіче, не лаймося, йдем до хати, порадьмося! (двічі)

Та пропив чоловік індика, жінка – хати триндика,
Нічого пропить!

Час додому, час, час і пора,
Буде мене мати бити,
Та нікому боронити,
Час додому, час, час, час, час,
Час додому, час.

Додому іду, як риба пливу,
А за мною, молодою,
Сім кіп хлопців чередою,
Цимбалочки пнут, пнут, пнут, пнут,
Цимбалочки пнут.

Як я була ще маленька, колихала мене ненька,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

А як стала підростати, стали хлопці колихати,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

А я спати не хотіла, аж коробка торохтіла,
Ой дуб, дуба-дуба, дівчина моя люба.

Набрехала на мене, шо я лазив на неї,
А я лазив на берьозу, не на п’яну, на тверьозу,
Ой дуб-дуба, дуба-дуба, була дівчина люба,
Набрехала на мене, шо я лазив до неї,
А я лазив на берьозу, не на п’яну, на тверьозу!

Геніївці-буркуку,
Їли жабу на току,
А ми кажем: "Дайте й нам!"
Вони кажуть: "Мало й нам!" Ууух!

Сірий кінь, зелена бричка,
В мене жінка химиричка,
Як задума химирить,
Хоть не хочеш, треба бить.

А як ....моя мила,
Як на неї подивись,
Язик з рота виглядає,
Ніс на небо задививсь.

Візьме кіста на лопату,
Та й розтягне на всю хату,
Поки двері залатала,
Свиня кісто ж розмотала.

Ми не будемо жениться,
І не будем жінок мать,
Нажмем кнопку по радіву,
Будем Гапку цілувать.

Нажмем кнопку по радіву,
Будем Гапку цілувать.

Більш не будемо жениться!

Якби я був полтавський соцький,
Багато б десь чого зробив,
Щоб і земля була із каші,
Або із гарних пирожків.
Щоб на кущах росли ковбаси,
А листя було із млинців,
Щоб усім людім гарно жилось,
А напримір же, також і мені.

Ой чи то ж той Омелько, (двічі)
Ой чи то ж той Омелько, що жне жито помаленьку. (двічі)

Він нажав пів снопа (двічі)
Він нажав пів снопа та й говорить, що копа. (двічі)

Він нажав один сніп (двічі)
Він нажав один сніп та й говорить десять кіп. (двічі)

А він жита не жав, (двічі)
А він жита не жав, в борозенці лежав. (двічі)

Борозенька вузенька, (двічі)
Борозенька вузенька, ми не вляжемося. (двічі)

Тепер нічка невеличка,(двічі)
Тепер нічка невеличка, не награємося. (двічі)

Ось і дядина іде, (двічі)
Ось і дядина іде і гов'ядину несе. (двічі)

Чи гов'ядину їсти, (двічі)
Чи гов'ядину їсти, чи на дядину влізти?

Він гов'ядину ізжер, (двічі)
Він гов'ядину ізжер, сім раз дядині упер. (двічі)

Ой, не рости, кропе, (двічі)
На моєму й огородочку. (двічі)

Ой, не ходи, старий, (двічі)
По моєму частоколочку. (двічі)

Я ж того старого (двічі)
Із роду та не любила. (двічі)

По його слідочку (двічі)
Каменем та покотила. (двічі)

Ой, як тяжко, важко,(двічі)
Каменеві та котитися. (двічі)

А ще тяжче, важче, (двічі)
Старому та женитися. (двічі)

Молоду жінку брати, (двічі)
Серденьком та й називати. (двічі)

Питушок, питушок,
Золотой гребішок,
Масляна головушка,
Шолкова бородушка.

Шолкова бородушка,
Чом ти рано встайош,
Голосісто пойош?

На соломкє я спал
Да раньохєнько устал,
Пашол по водіцу
Й найшов молодіцу.

Молодіца Хомина
Й по бєрєгу ходіла,
Травку рвала,
Тєляткам давала.

Тєлятки не їли,
Под ножки подбилі,
Ой, тпрусь-ка, бичок,
Тєбя волк задєрьот.

Потом лєском,
Подбєрєжнєчком
Налєтєлі соколи,
Загубілі сапоги.

Ой, Ванька, дружок,
Подай сапожок!

Мінє нєкогда,
Я головушку чєшу
І к обєдє нє спєшу!

Таракан-дровосєк
Сєбє голову отсєк,
Блоха баню топіла,
Воша банілася.

Воша банілася
Да й ошкварілася,
Слава тєбє, Господі,
Воша околєла,
Она, распроклятая,
Всєм надоєла!

Миш кніш прокусіл,
Блоха борщ переліла,
Півєнь коня задушив,
Нічим їхать до млина!

От тепер я сиротою
Навіки й остався,
Жінка сани іспалила,
Шо з печі спускався!

Пішла жінка на базар сало покупати,
Солі не купила, сало загубила.

Солі не купила, сало загубила,
А з жонатим козаком в шинок заблудила.

Трохи перегодом, лізе огородом,
Шатається, бовтається, чоловіка лає. (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, що я напилася,
А я рада, радесенька, що з родом зійшлася. (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, що я дуже п’яна,
Попитай у людей, не разу не впала. (двічі)

А до мене вечірком, (двічі)
А до мене вечірком прийшов кум потайком. (двічі)

Треба піч затопить, (двічі)
Треба піч затопить і вечерю зварить. (двічі)

Я насипала пшенця, (двічі)
Я насипала пшенця та впіймала горобця. (двічі)

Крильця, стегна обідрала, (двічі)
Крильця, стегна обідрала та в горнятко ізклала. (двічі)

А з задка і з реберець, (двічі)
А з задка і з реберець я зварила холодець. (двічі)

Цілу ніч ми гуляли, (двічі)
Цілу ніч ми гуляли, горобця доїдали. (двічі)

Ще надворі не світало, (двічі)
Ще надворі не світало, як кума завітала. (двічі)

Ми в постелі ще лежали, (двічі)
Ми в постелі ще лежали, як шибки забряжчали. (двічі)

Кума кума забрала, (двічі)
Кума кума забрала, мені чуба намняла. (двічі)

Кум тікав навпростець, (двічі)
Кум тікав навпростець, розтрушував холодець. (двічі)

Ох, і весело було, (двічі)
Ох, і весело було - сміялося все село! (двічі)

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Пішла жінка на базар соли купити,
Я й за ціп та на піч хліба молотити. (двічі)

Ударю, не вдарю, на шлях поглядаю,
Усі жінки з базарю йдут, моєї немає. (двічі)

Трошки перегодом, іде огородом,
Шатається, хитається, за коляки хватається, чоловіка лає. (двічі)

Хай тебе, чоловіче, та й напала трясця,
Як піду я на базар, нема мені щастя! (двічі)

Соли не купила, пшоно загубила,
Із хорошим чоловіком в шинок заблудила. (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, шо я дуже п’яна,
Розпитайся людей, ні разу не впала! (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, за шо напилася,
Моя курочка знеслась, я яєчка продала, напилася! (двічі)

Зібрав батько кумпанію,
Невеличку, але чесну,
Гей!
Карпа, Гліба і Дем'яна,
Павла, Гриця і Івана,
Яцька, Стецька і Кирила, (і Данила)
Петра, Дмитра і Архипа,
Хому, Левка і Тараса,
Гарасима, Опанаса,
Максима, Омелька,
Ще й Терешка.

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Стрічать батька Купріяна,
Гей!
Біжить Ганна ще й Данилко,
Тітка й тато, куди видко,
Ось мамуся йде, всім буде,
Одні кажуть - сховаймося,
Другі кажуть - признаймося,
Одні кажуть сидім тихо,
Другі кажуть - буде лихо,
А Купріян каже:"Якось то буде!".

Я в середу родилася, кажуть люди - горе.
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)

А піду я за такого, що сміються вуса,
Він на мене кивне-моргне, а я засміюся. (двічі)

Мила хату, мила сіни - та й засміялася,
Вийшла з хати стара мати - та й догадалася. (двічі)

-Знаю, доню, знаю, мила, чого ти смієшся,
Полюбила чорнявого та й не признаєшся. (двічі)

Не з піску була зліплена, щоб я розсіпалась,
Та хіба я дурна була, щоб я признавалась? (двічі)

Я в середу родилася, кажуть люди- горе,
Не піду я за старого, бо борода коле. (двічі)