Якби я був полтавський соцький

Пішла жінка на базар соли купити,
Я й за ціп та на піч хліба молотити. (двічі)

Ударю, не вдарю, на шлях поглядаю,
Усі жінки з базарю йдут, моєї немає. (двічі)

Трошки перегодом, іде огородом,
Шатається, хитається, за коляки хватається, чоловіка лає. (двічі)

Хай тебе, чоловіче, та й напала трясця,
Як піду я на базар, нема мені щастя! (двічі)

Соли не купила, пшоно загубила,
Із хорошим чоловіком в шинок заблудила. (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, шо я дуже п’яна,
Розпитайся людей, ні разу не впала! (двічі)

Ти думаєш, чоловіче, за шо напилася,
Моя курочка знеслась, я яєчка продала, напилася! (двічі)

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Моя мила по базарю ходила,

А за тьон веретьон подхватила.

(– Це я вже нижчим голосом.)

Принесла я ту куделицю додому,

Причепила к веретьону.

Тепер тебе, куделице, та й не прясти:

Понеділок – важкий день починати,

А вівторок – родителів поминати,

А в середу…

(– А в середу… шо ж у середу? Забула.

– Ну, хай… В четвер.)

А в четвер – до попа на менини,

А в п’ятницю добрі люди та й не прядут,

А в суботу родителів поминают,

А в неділю ж гуляют.