Цифровий архів фольклору

Ой зійшов, зійшов місяць, а ще й ясна зоря,
Просвітив доріженьку, ой де живе вдова (двічі).

Ой де живе вдова,
А й у тії вдовушки а й дочєрь молода (двічі).

А й дочєрь молода,
А й по світлоньці ж ходить, ой чеше волоса (двічі)

(Голубою лєнтою перев'язує,
Сестрицям-подружкам переказує.

Сестриці-подружки, кайтесь по мені,
Та й не довіряйтесь козаченькові.

Що у козака ласки, як на морі ряски,
А й дівчини гуму, як на морі шуму.)

Ой летів орел та через море,
Та й подай мо…, ой подай море пити.

Ой подай море же пити, ой,
Ой горе ж тому коза…, ой козакові
Та й на чужби…, а й на чужбині жити.

Ой на чужбині жити, ой,
Та й ішов козак доро…, та й дорогою
Та й ой сів на, ой-ой сів на могилі.

Та ой сів на могилі, ой,
Та й сидячи на, ой на могилі
Ой сорочку, ой сорочку латає.

Ой сорочку й латає, ой,
Ой прийшла к йому дівчи…, ой дівчинонька
Та й стиха й про…, ой стиха же промовляє.

Та стиха промовляє, ой:
«Ой скажи, скажи коза…, ой козаченько
Та що сього…, ой що сьогодні за день?

Ой що сьогодні за день, ой?».
«Ой а сьогодні субо…, ой суботонька
Ой а завтра, ой а завтра неділя.

Ой а завтра неділя, ой!».
«Ой чого ж в тебе коза…, ой козаченько
Та й сорочка, та й сорочка не біла?.

Та й сорочка не біла, ой?".
«Ой не біла та й не біла, та не буде біла,
Мати стара, сестра мала, дівчина далеко.»

Ой там за лісочком,
Сушив-крушив парень дєвку своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не я ж тебе сушив-крушив, ти сама зів'яла.

Ти сама зів'яла,
Як я ж тебе тричі сватав, а ти ж відказала.

Та й забєліли сніжки, ой забєлєли бєли же,
Та й ще й дібровонька.

А й ще й дібровонька, да ей,
Та заболіло тіло ой козацькоє бєло же,
Та й ще й головонька.

А й ще й головонька, да гей,
Та ніхто не заплаче ой по бєлому тілу же,
Та й по козацькому.

А й по козацькому, да ой,
Та ні батько, ні мати, ой ні брат, ні сестриця,
А й ні жонка його.

Та як посію та й жменю жита,
А й а другую ж та ячменя.

А й а другую та ячменя,
Та як уроде жито ячмінь,
Ой а нікому буде жать.

Ой нікому та й буде жать
А вийди, дівко, та вийди, красна,
Ой поможи мнє та й жита жать.

Та й поможи мнє та й жита жать,
Ой ой рада б я виходити,
Ой край воріт течьот рєка.

Тай край воріт течьот ріка,
Ой за рєчкою ой за бистрою,
Ой парень з дєвкой ой розмовля.

(продовження тексту дивитися в записах сусіднього с. Матяшівка)

Хоч би швидше вечір, та й повечоріло,
Та може б моє серденько та й повеселіло.

Хоть би швидше вечір, та й сонечко зайшло,
Та й може б моє серденько та й до мене же прийшло.

Прийшло, прилинуло, та й до моєї хати,
Та й стукає в віконечко, а й де я буду спати.

Стукає в віконечко, та де я буду спати же,
Та одчиня й дверечка, та щоб не чула мати.

(А як і почує, то буде мовчати,
Вона й не осуде рідного дитяти.

А як одчиняла, правдоньки питала,
А як виряджала - плакала, ридала.

"Скажи мені правду, чи ти мене любиш?
Чи з мене смієшся?
До другої ходиш, та й не признаєшся".

"Що я тебе люблю, ще й любити буду,
Признаюсь по правді, сватати не буду.

Ой як тебе брати, як не велить мати?
Велить мені мати багатую брати."

З тиї багатої воли та корови,
З тієї убогої личко й чорні брови.)

Як приїхав братік ой до сестриці в гості же,
Та й і прив'язав коня на новім помо(сті).

Ой стій же ти, коню, ой не тупай ногою же,
Та й поки поговорю з рідною ж сестро(ю).

Сестро ж, моя сестро, ой перепіличенько же,
Та й де ділося твоє білеє личе(нько)?

(Постаріла, брате, все думки та гадки,
А що і до того страшного достатку.

Синів не женила, дочок не давала,
За малеє врем'я сама стара стала.)

Коло млина, коло броду,
Ой коло млина, коло броду,
Ой два голуби пили во(ду).

Вони пили, гуркотіли,
Ой вони пили, гуркотіли,
Ой стрепенулись, полеті(ли).

Крилечками стрепенулись,
Ой крилечками стрепенулись,
Ой про кохання спом'яну(ли).

Як ми колись кохалися,
Ой як ми колись кохалися,
.......

(Тому горе, хто кохає,
З стремен ніжок не виймає).

Як приїхав ой мой миленький з поля,
Та як прив'язав коня й до забора.

Та й прив'язав ой коня й до забора,
Та й сам заплакав, край коника стоя.

Сам заплакав, ой край коника стоя,
Та й нещаслива нам, коню, дорога.

Нещаслива ой нам, коню ж, дорога,
Та й засватана дівчинонька й моя.

Мені й, Господи, ой суботи діждати,
Ой пошлю й людей дівчини й сватати.

Пощлю людей ой дівчини сватати,
Та й а сам піду під вікном слухати.

(Ой що буде дівчина казати,
А дівчина по світлоньці ходе,

... свої білі ручки ломить,
Та все до батенька говорить.

Порадь мені, батеньку, що людям сказати?
Ой чи йти заміж, чи осені діждати?)

Та як посію та й жито, ячмінь,
Та й нікому буде жать.

Та й ой нікому ой буде жать,
Ой вийди, дєвко, та й вийди, красна,
Ой поможи мнє ой жито жать.

Ай поможи мнє ой жито жать,
Ой ой рада б я та й виходити,
Край воріт течьот рєка.

Ой край воріт течьот ріка,
Ой за річкою, та й за бистрою же,
Парень з дєвкой та й розмовля.

Ой парень з дєвкой та й розмовля,
Ой признайсь, дєвко, та й признайсь, красна,
Ой чи підеш ти ой за мєня?

Ай чи підеш ти ой за мєня?
Ой ой рада б я та й виходити,
В тебе жонка ой молода.

А в тебе жонка ой молода,
Ой в тебе жонка, та й два ребьонки,
Ой та й похожи ой на тєбя.

Кому воля, нам неволя,
Вон да й довела же любов до горя. (двічі)

Світ головоньці кружиться,
Вон да ой на плечах й орьол садиться. (двічі)

Ой ти й орьол сизокрилой,
Вон да скажи правду, де мой милой? (двічі)

А твой милой у заводі,
Вон да на сахарному заводі. (двічі)

Та відкіль вітер віє,
Та відкіль вітер віє, туди я й хилю(ся).

Ой туди я хилюся,
Та й що люди ой говорять, а я й не бою(ся).

Ой веліть мені мати,
Та веліть ой мені мати королівну бра(ти).

Ой ой то королівна,
Ой то же королівна, то ж мені й не рів(на).

Ой ой то мені пара,
Ой ой то мені пара, де дівчина Га(ля).

Ой де дівчина Галя,
Ай де дівчина й Галя, а ще й.....

Та дуб зелений, та дуб зелений,
Ще й біла берьоза, ще й біла берьоза.

А з під тієї та й берьозоньки, ай з під тієї та й берьозоньки
А й вода протікає, та й вода протікає.

Ой там козак та й молоденький, а й ой там козак та й молоденький,
Ой коня напуває, коня напуває.

А й не пий, коню, та тієї ж води, а й не пий, коню, та тієї ж води,
Ой вода ключовая, ой вода ключовая.

Не бий, козак, та своєї жінки, а й не бий козак, та своєї жінки,
Та жінка молодая, та жінка молодая.

Тече річка невеличка понад осокою,
Гей, взяла дівка нові відра, пішла за водою. - двічі

Іще води не набрала, стала, постояла,
Гей, за козаком зажурилась та й у воду впала. - двічі

Біжать люди рятувати, та й кричать: "Рятуйте!",
Гей, а дівчина отвічає: "За мной не жалкуйте! - двічі

Хоть жалкуйте, не жалкуйте, така моя доля,
Гей, полюбила козаченька, при місяцю стоя. - двічі

Не я його полюбила, полюбила мати,
Гей, тільки мені повеліла на рушничок стати. - двічі

Один дала, другий дала, на третьому стала,
Гей, а четвертим білесеньким рученьки зв'язала." - двічі

Як піду я понад лугом, ой як піду я понад лугом,
Ой оре милой ой своїм плу(гом).

А він оре та й гукає, а він оре тай гукає,
Чужа мила ой поганя(є).

(Чужа мила погонила, ой чужа мила погонила,
Своя їсти варила.)

Як понесу йому їсти, як понесу же йому їсти,
Та й чи не скаже ой милой сі(сти)?

Вже наївся, вже напився, вже наївся, вже напився,
Ой на борозду ой похили(вся).

(Чого лежиш, що думаєш?
чому не пйєш, не гуляєш?)

А я лежу та й думаю, а я лежу та й думаю,
Ой нехорошу ой жінку ма(ю).

(Що товариш хужій мене, що товариш хужій мене,
А жінка краще, ніж у мене.

А в мене руда та погана, а в мене руда та погана,
Чорнявого сподобала.

А я брови в сажу вмажу, а я брови в сажу вмажу,
І з чорнявим спати ляжу.

А русява приберуся, а русява приберуся,
І на чорнявих придивлюся.

А я руда препогана, а я руда препогана,
Я й до плуга та й до рала.

Я й до плуга та й до рала, я й до плуга та й до рала,
Та до пана генерала.

А й через гору та й у контору, а й орел воду носе,
Та й молоденький а й новобранчик полковника про(се).

А й пусти ж мене, та й полковнику, а й із полка й додому,
Бо вже скучила, а й і змарніла дівчина за мно(ю).

А й нехай плаче, та й нехай плаче, а й нехай ще затуже,
Та й нехай же він а й новобранчик три годи послу(же).

А й служив службу, та служив другу, а й начав помирати,
Та й начав же він а й перед смертю дівчину бажа(ти).

Ззамолоду не гуляла, на старість не буду,
Ой коли я літа молодії же доганяти буду? (двічі)

Есть у мене два братіки, братіки рідненьки,
Есть у мене два коника, коні вороненькі. (двічі)

Ой сідлайте коні ворониї,
Ой біжите, доженіте літа молодії. (двічі)

Ой побігли та й догнали на дубовім мості,
Ой верніться, літа молодії, до сестриці в гості! (двічі)

Калина висока, долина глибока, аж додолу гілля гнеться. (двічі)

А під тією калиною стояв козак з дівчиною,
Дівчинонька плаче та дрібними ридає, свою долю проклинає. (двічі)

Та якби ж була я оце знала, та не йшла заміж, та гуляла,
Гуляла б я в батька та в своєї матусі дівчиною молодою. (двічі)

А й заміж піти, треба знати, пізно лягти, рано встати,
Було в мене личко, та ще й чорнії брови, осталися гіркі сльози. (двічі)

Світи, місяць, нічку, як перейду річку,
Та й до милої ой на всю ніч.
Світи, місяць, нічку, як перейду річку,
Та й до милої ой на всю ніч.

А моя ж миленька, голубка сивенька,
Ще й спатоньки ой не лягла.
А моя ж миленька, голубка сивенька,
Ще й спатоньки ой не лягла.

Ой дитину ж колише, дрібні листи пише,
З буйним вітром ой розмовля.
Дитину колише, дрібні листи пише,
З буйним вітром ой розмовля.

Повій, вітерочку, з гори в долиночку,
Де мой милой ой прожива.
Повій, вітерочок, з гори в долиночку,
Де мой милой ой прожива.

Туман поле покриває,
Ай туман поле та все покриває,
Ой сиз голубонько літає.

Сиз голубонько літає,
А він літає та все буркотає,
Ай усе крилечками блудить.

Та все крилечками блудить,
Ай тяжко-важко ой та на серденьку,
Ой ой хто кого ой вірно любить.

(Кого вірно любить,
Ай по-під мостом та все трава ростом,
Щука риба лина гонить.

А то ж риба, то не щука,
То з милим дружком розлука.

Розлучила нас неволя,
Чужадальная сторона.)