Цифровий архів фольклору

Налетіли журавлі, (двічі)
Сіли-впали на ріллі. (двічі)

Де журавель походив, (двічі)
То там кукіль уродив. (двічі)

Де журавка ходила, (двічі)
Там пшениця вродила. (двічі)

Лучча жінка первая, (двічі)
А ніж тая другая. (двічі)

Шо з первою діток мав, (двічі)
А з другою розігнав. (двічі)

Ходить батько по двору, (двічі)
Кличе діток додому. (двічі)

«Ідіть, дітки, додому,(двічі)
Не буде вам розгону». (двічі)

«Живи, батьку, тепер сам, (двічі)
Коли другу жінку взяв. (двічі)

А ми будем ходити, (двічі)
Чужим батькам годити. (двічі)

А ми будем зароблять (двічі)
І матінку вспоминать». (двічі)

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Не здихай, мила, так тяжко,
Ой не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
А вой да серце же кров'ю же о…, ой обольоться,
Грудь сов'яне же я…, ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Не плач, мати, не журись, на те молод уродивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, на те молод уродивсь!

На те молод уродивсь, шо в салдати погодивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, шо в салдати погодивсь!

Тоді ж, мати, заплачеш, як на войні побачиш да
Гей, гей, йо-хо-хо, як на войні побачиш!

Ой на войні, на войні, на вороному коні да
Гей, гей, йо-хо-хо, на вороному коні!

На вороному коні, на черкеському сідлі да
Гей, гей, йо-хо-хо, на черкеському сідлі!

На черкеському сідлі ше й шабелька при боці да
Гей, гей, йо-хо-хо, ше й шабелька при боці!

Ше й шабелька при боці, нагаєчка у руці да
Гей, гей, йо-хо-хо, нагаєчка у руці!

Не щебечи, соловейку, на зорі раненько,
Не щебечи, малюсінький, під вікном близенько. (двічі)

Твоя пісня дуже гарна, ти гарно співаєш,
Ти щасливий, спарувався і гніздечко маєш. (двічі)

А я бідний, безталанний, без пари, без хати,
Не довелось мені в світі весело співати. (двічі)

Ти лети, співай тим людям, котрі веселяться,
Вони піснею твоєю будуть забавляться. (двічі)

Недалеко милий оре, ой там за лісочком.

Ой там за лісочком,
Сушив, крушив парень дєвку своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не я тебе сушив-крушив, сама ти сов'яла.

Сама ти сов'яла,
Як я тебе тричі сватав, а ти одказала.

А ти одказала,
Одказала дєвка парню, не піду за тебе.

Не піду за тебе,
Сидить....так не коло тебе.

Так не коло тебе,
Тече річка невеличка, схочу, перескочу.

Схочу, перескочу,
Оддай мене, моя ненько, за кого я схочу.

За кого я схочу,
Оддай мене, моя ненько, заміж за старого,

Заміж за старого,
Буду його дожидати краще молодого.

Од коморі до коморі по муку,
Граблі, вилка, три носилка, два ціпа,
Приході, кума, додому, льоду дам,
Брат Іллюха, брат Іван, Іван, Іван.

Ой бражечка, бражечка ой медовая,
З ким я тебе, бражечка, пити буду.

3 ким я тебе, бражечка, ой пити буду,
Без милого дружбочка, без привєту.

Без милого дружбочка ой без привету,
Шо мого миленького дома нєту.

Як поїхав миленький ой в городочок,
Не на довге врем'ячко, на часочок.

Не на довге врем'ячко, на часочок,
За ним, за ним миленька у слідочок.

Гналась, гналась миленька, ой не нагнала,
Ой у лузі вишенька виростала.

Гнула, гнула вишеньку, ой не нагнула,
Та й лягла під вишнею, та й заснула.

Та й лягла під вишнею, ой та й заснула,
Як приїхав миленький, я й не чула.

"Устань, устань, миленька, ой пробудися,
На нову колясочку подивися.

Шо в мене колясочка ой дубовая,
Та й у мене милая молодая".

Ой верба, верба й кудрявая,
Хто же тобі, верба, ой кудрі завив?

Завила мені ой густа лоза,
Мені з миленьким ой не злагода.

Ой пропив коня та й вороного,
Та вертається ой по другого.

А я ж, молода, й протів його,
Несу таляра ой золотого.

Несу таляра ой золотого,
Викупить коня ой вороного.

Ой не раз, не два та викупала,
Крізь віконечко ой утікала.

Крізь віконечко ой утікала,
В вишневім саду ой ночувала.

В вишневім саду ночувала,
Різних пташечок ой вислухала.

Що соловейко все тьох та й тьох.
Котяться сльози ой як той горох.

А зозулина ой куку, куку,
За що я терплю ой таку муку?

Ой ви, кумушки, ви, голубушки,
Ой підіть приведіть главного доктора. (двічі)

Главного доктора, ще й прохвесора,
Пусть он осмотріт, падлєц, шо на моїм серцю є. (двічі)

А на моїм серцю кров запечоная,
Кров запечоная, з милим розлученая. (двічі)

Розлучила нас злая неволюшка,
Злая неволюшка, свекорко-свекрушечка. (двічі)

Всі обідають, всі обідають,
А мене, молоду, посилають по воду. (двічі)

Як по воду ішла - усміхалася,
А з водою ішла - горко наплакалася. (двічі)

А з водою йшла - горко наплакалася,
Під застільне вікно тихо прислухалася. (двічі)

Чи не б'ється сім'я, чи не лається?
А свекруха лиха бить нахваляється. (двічі)

«І не бийте її, і не лайте її,
Бо вона молода — научайте її». (двічі)

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

Ой давно, давно я в батька була,
А вже ж тая стежечка терном заросла. (двічі)

Ой не так же терном, як терницею,
Ти зробися орлом, я орлицею. (двічі)

Ти зробися орлом, я орлицею,
Полетімо, сядемо над криницею. (двічі)

Полетимо, сядемо, станемо кувать,
Чи не прийде мати рано води брать. (двічі)

Вийшла, вийшла мати найраньше за всіх,
Набрала відерце повніше за всіх. (двічі)

Увійшла у хату невісток будить:
"Невістки, невістки, слухайте мене. (двічі)

Невістки, невістки, слухайте мене,
Щось у нас за пташка в садочку кує. (двічі)

А то ж і не пташка, то ж моя дочка
Без долі вродилася, без щастя зросла. (двічі)

Без долі вродилася, без щастя зросла,
На свою родіну помирать прийшла". (двічі)

Ой дивнеє нарождення,
Дивна новина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина.

Ой породила та й положила,
В яслах на стайні,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни.

Ой а шоб тільки та й три анголи,
З небес летючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи.

Шоб архангела та й Гавриїла
Речі й пойняли,
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.

Ой сади цвітуть, ой сади цвітуть,
Ше й різні квіти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Ой у городі у Вифлиємі
Це диво стало -
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло,
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло.

Ой кланяйтеся ой ви, людіє,
Цареві Богу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу.

Ой журавко, журавко, (двічі)
Чого кричиш щоранку?

Ой як мені не кричать,(двічі)
Як високо вилітать?

Ой високо, високо (двічі)
Клєн-дерево й од води.

Ой далеко, далеко (двічі)
Отець, ненька од мене.

Ой хоть вони далеко, (двічі)
Так згадають легенько.

Тоді вони згадають, (двічі)
Як обідать сідають.

Тоді мене спом'януть, (двічі)
Як ложечки розкладуть.

Одна лишня ложечка: (двічі)
"Ой десь наша дочечка.

Ой десь наше дитятко (двічі)
Як на морі утятко".

Утя плава та й кряче, (двічі)
Дитя служе та й плаче.

Утя плава по морю, (двічі)
Дитя служе по горю.

Не дай Боже заболіть (двічі)
Та й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать (двічі)
Та й нікому поховать.

Ой з-за гори, з-за лимана
Та й синя хмара же наступає,
Ой нуме, братця же, та й наступає.

Ой синя хмара наступає же
Та дробен дощик накрапає,
Ой нуме, братця же, та й накрапає.

Ой дробен дощик накрапає же
Та синє море наповняє,
Ой нуме, братця же, та наповняє.

Ой синє море наповняє же,
А й наш карабель потопає,
Ой, нуме, братця же, тай потопає.

Ой наш корабель потопає же
Та матрос парус напинає,
Ой, нуме, братця же, та напинає.

Ой башти гнуться, шнури рвуться же,
А й у матроса сльози ллються,
Ой нуме, братця же, та й сльози ллються.

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Ой зійди, зійди та місяць на ту гору,
Ой прийди, прийди, мій милий, на розмову. (двічі)

Ой прийди, прийди, мій милий, на розмову,
Бо й дуже болить ой серце за тобою. (двічі)

Шо в тебе болить, а у мене байдуже,
Молоденька, на кого я зосталась? (двічі)

Ти сів, поїхав паровою машиною,
Мене покинув ой з малою дитиною. (двічі)

Ти сів, поїхав та й будеш там жити,
Мене покинув, ой шо мєні робити? (двічі)

Ой зімонько, молодице,
Гарні книші, паляниці,
Добрі з меду товченики,
А в сметані вареники,
Гей, гу, гей, гу!

А пляшечки-чарушечки
Витинають дрібушечки,
А барило качається,
Своїх діток втішється,
Гей, гу, гей, гу!

Ой зродила мати сина-сокола,
Та й не дала вирости, та й оженила. (двічі)

Та взяла невісточку не до любови,
Ні білеє личенько, ні чорні брови. (двічі)

Посилає сина в Крим-дорогу,
Нелюбу невісточку - полоти льону. (двічі)

Ой як виражала та все приказала:
"Не виполеш льону, то й не йди додому". (двічі)

Полола невістка, не виполола,
У полі невістка заночувала. (двічі)

У полі невістка заночувала,
До білого світа тополя стала. (двічі)

Як приїхав милий з Крим-дороги,
Кланявся матусі аж у самі ноги: (двічі)

"Об'їздив я, мамо, Крим і города,
Не бачив я, мамо, такого дива. (двічі)

Не бачив я, мамо, такого дива,
Щоб на нашім полі тополя зросла". (двічі)

"Ой бери ж ти, сину, гострую сокиру,
Та їдь же й у поле, рубай тополину". (двічі)

Як приїхав милий тополю рубать,
Ударив він раз - став лист опадать. (двічі)

Ударив він другий – зашаталася,
Ударив у третій - обізвалася. " (двічі)

"Не рубай же милий - я ж твоя жена,
Це ж твоя матуся таке зробила. (двічі)

Це твоя матуся таке зробила,
Що нас молоденьких розлучила". (двічі)

Ой казали люди та люди, шо батенько в гості прибуде,
Ждала-ждала, ждала й ожидала, ворітенька й откривала. (двічі)

А батенько їде та їде, та й у мій же двір не заїде,
Ноч моя тьомна, а зорюшка ясна - яка моя доля нещасна! (двічі)

Ой казали люди та люди…