Цифровий архів фольклору

Світи, світи, місяцю, ти, місяцю ясний,
Ше й… ше й полуночна ой зоря. (двічі)

Просвіти та милому дорожку,
Бу… буде милой о… ой од’їжджать. (двічі)

Од’їжджає, мене покидає,
Зо… зостаюся жи си… ой сирота. (двічі)

Сирота я, братця, ж неякая,
Ні… ні дєвушка жи, ні… ой ні вдова. (двічі)

Ні дєвушка, братця, ж ні вдова я,
По… покритушка жи мо… ой молода. (двічі)

Ой п'є козак, п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

"Ой сину, мій син, дитино моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп'єш коня". (двічі)

"Ой мамо моя, не покину я,
Ой не покину горілочки пити, бо солодкая". (двічі)

"Ой сину, мій син, дитино моя,
Ой покинь, покинь вдовицю любити, бо зведе з ума". (двічі)

Ой у полі на роздолі дівка жито жала,
З рубленої криниченьки коня напувала. (двічі)

А кінь ірже, води не п’є, кінь доріжку чує,
А він чує, він видає, де Василь ночує. (двічі)

Ой ночує Василечко в густім очереті,
Кличе мати вечеряти, а Василь не чує. (двічі)

«Ой вечеряй, стара мати, коли наварила,
А я піду до дівчини, котра мені мила!. (двічі)

Ой дівчино, моя мила, шо ти наробила,
Кличе мати вечеряти – вечеря немила". (двічі)

Та ой тамечко, за лозами,
Та ой тамечко, за лозами,
Ой там дівчина жито жа(ла).

Ой там дівчина жито жала,
Та там дівчина жито жала жи,
Ой в правой ручке серп держа(ла).

А в правой ручке серп держала,
Та в правой ручке серп держала жи,
А лівою підбира(ла).

А я лівою підбирала
Та я лівою підбирала жи,
А й назад себе снопи кла(ла).

Ой назад себе снопи клала,
Та й назад себе снопи клала жи,
Ой до й Ванюші промовля(ла):

«Та ой Іване, Іваночку,
Та ой Іване, Іваночку жи,
Ой не зводь мене з розумо(чку)».

«А не я тебе ізвів з ума,
Та й не я тебе ізвів з ума жи,
Ой звела тебе тьомна но(чка).

А звела тебе тьомна ночка,
Та звела тебе тьомна ночка жи,
Ой ше й солодка горіло(чка)».

Що й учора за неділенька була,
Що дівчина на улиці не була.

Шо дівчина ой на улиці не була,
Мабуть, вона ой мале дитя зродила.

Мабуть, вона ой мале дитя зродила,
А, зродивши, а й к Дунаєчку однесла.

«Пливи, пливи, ой, мале дитя, ріками,
А я піду ой погуляю з дівками.

Пливи, пливи, ой, мале дитя, ставками,
А я піду ой погуляю з парубками.

Було б гулять ой, як заплетена коса,
А тепер же ой розпущьоні волоса.

А тепер же ой розпущьоні волоса,
Не слухала ой ні матінки, ні отца.

Не слухала ой ні матінки й ні отца,
Послухала ой Ванюшу, подлеця.

Я думала, ой що й Ванюша парочка,
Коли вона ой по всім світу славочка.

Я ж думала,а й шо Ванюша чоловік,
Він на мене ой тяжку славу наволік».

Та думай, думай, (двічі)
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай-май.
Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина
Ще й розсішкувата,
Препогана парубота
Ще й насмішкувата.

Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина –
З бузини сопілка,
Сім парубків на копійку –
Три тисячі дівка.

А хто ж то пішов,
Шо халяви сяють,
А за того ж дурака
Мене дома лають.

Я стояла на порозі,
На білому гарбузі,
Я давала тому дулі,
Шо в білому картузі.

Пішла кізоньки доїть,
А кізонька не стоїть,
А я її кулаком:
Іди к чорту з молоком!

Ой на горі, на горі
Телята пасуться,
Питається, малохольний,
Чи кури несуться?

Бузина, бузина,
Ше й надудкувата,
Чортова парубота,
Ше й придуркувата!

Бузина, бузина,
З бузини листочки,
Полюбили Василя
Розсукини дочки!

Калина-малина над лугом стояла,
Чого ж ти, калина, рано присов'я(ла)?

Чого ж ти, калина, рано присов'яла,
Чи суші боїшся, чи дощу бажа(єш)?

Суші не боюся, дощу не бажаю,
Кого вірно люблю по тім помира(ю).

Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Та й замічай, мила, де моя моги(ла).

Шо моя могила в степу при дорозі,
В степу при дорозі жито полові(є).

В степу при дорозі жито половіє,
Жито половіє, травка зелені(є),

Шо я теє жито та й повижинаю,
Шо я тую травку та й повирива(ю).

Шо я тую травку та й повириваю,
А я ж ту могилу сама розкопа(ю).

А я ж ту могилу сама розкопаю,
Із милого кості та й повибира(ю).

Із милого кості та й повибираю,
Шовковим платочком поперетира(ю).

Шовковим платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком попересипа(ю).

Жовтеньким пісочком попересипаю,
Кленовим листочком попереклада(ю).

«Ой здорова, дівчинонько, куди йдеш? (двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?». (двічі)

«А я живу, козаченьку, край води, (двічі)
Поставила хаточку з лободи. (двічі)

А ще тому сінесеньки приплету (двічі)
З високо дерева, з черету». (двічі)

«Ой здорова, дівчинонько, одчини, (двічі)
Сама собі славоньки не вчини!». (двічі)

Діва сьогодні Найвищого народжує,
Народжує. (двічі)

І земля вертеп Недосяжному приносить,
Приносить. (двічі)

Анголи, анголи з пастушками
Виславляють. (двічі)

А волхви, а волхви із звіздою подорожують,
Подорожують. (двічі)

Бо задля нас народилось мале дитятко,
Надвічній Бог. (двічі)

Бо задля нас народилось мале дитятко,
Надвічній Бог. (двічі)

Бо задля нас народилось мале дитятко,
Надвічній Бог. (двічі)

(Це – кондак Різдва Христового)

Не щебечи, соловейку, на зорі раненько,
Не щебечи, малюсінький, під вікном близенько. (двічі)

Твоя пісня дуже гарна, ти гарно співаєш,
Ти щасливий, спарувався і гніздечко маєш. (двічі)

А я бідний, безталанний, без пари, без хати,
Не довелось мені в світі весело співати. (двічі)

Ти лети, співай тим людям, котрі веселяться,
Вони піснею твоєю будуть забавляться. (двічі)

Ой ти, голубчик сизокриленький,
Скажи мнє правду жи, де мій миле(нький)? (двічі)

А мій миленький в чистому полі
Стоїть, обнявся жи з милой, з друго(ю). (двічі)

Стоїть, обнявся, поцілувався,
З мене, сиротки, жи та й насмія(вся). (двічі)

Якби я з… я б крила мала,
Я б до милого жи за час зліта(ла). (двічі)

Я б до милого за час злітала,
Я б йому правду жи та й розказа(ла). (двічі)

Садила, полола червону розу,
Зривала, кидала на бистру рєку. (двічі)

Зривала, кидала аж на ворота,
Не смійся, козаче, шо я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, шо я сирота,
Якби прийшов сватать, то я б не пішла. (двічі)

«Не бійся, дівчино, сватать не прийду,
Поїду в Росію, багачку знайду». (двічі)

Об’їхав Росію, села й города,
Не найшов такої, як ця сирота. (двічі)

Під’їхав коником аж під ворота:
«Вийди, дівчино, вийди, сирота!».(двічі)

Вийшла дівчинонька та й засмучена,
По личеньку видно, шо заручена. (двічі)

Як була у Насті нерідная мати,
Заставила Настю ой рушник вишивати.

Настя не зуміла, Настя не зуміла,
На руках зомліла, ой на нозі скипіла.

Як приїхав милий із Дону додому,
Питається милий: «Ой де діла Настину?».

Пішла Настусина, пішла Настусина,
пішла в степівщину жати пшеничину.

Батько в степівщину – нема Настусини,
Обняв головоньку, прийшов додомоньку:

«Ой мила ж ти, мила, чом несправедлива,
Чом правди не кажеш, де Настину діла?».

«Уже Настя дома, пішла у садочок,
Пішла у садочок рвати ягідочок».

Батько у садочок – нема Настусини,
Нема Настусини, застав сам …

Як піду я в ліс по дрова та й зрубаю йолку,
Завів мене дурний розум в чужу, в чужу стороно(ньку). (двічі)

А в чужій же сторононьці ні отца, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа солове(йко). (двічі)

Як зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й ста-, та й стала жури(ться). (двічі)

Летів голуб сизесенький та й сів на тичині,
Плаче козак молоденький по своїй дівчині. (двічі)

Плаче гірко, сльози ллються - нікому втирати,
Не слухає речей добрих, що говорить мати: (двічі)

"Іди, синку, на улицю, там дівчат побачиш,
Там молодь а що жартує, там ти не заплачеш". (двічі)

"Не посилай мене, мамо, на тую улицю,
Бо я чув же, як Маруся звала серцем Гриця". (двічі)

Прибавилась на кладбищі сирая могила,
Поховала стара мати останнього сина. (двічі)

Їхав козак молоденький до дівчини в гості,
Провалився кінь вороний на дубовім мості. (двічі)

Провалився-утопився, а шапочка сплила,
Молодая дівчинонька бистру річку брила. (двічі)

Брила, брила бистру річку понад берегами,
Та й зустріла риболовців з трьома неводами. (двічі)

Ой ви, хлопці, риболовці, ввольніть мою волю,
Та й розкиньте тонкий невід по синьому морю. (двічі)

Та й розкиньте тонкий невід по синьому морю,
Та й витягніть миленького ой хоть неживого. (двічі)

Тягнуть, тягнуть миленького, з рота вода ллється,
Стоїть дівка на бережку як рибонька в'ється. (двічі)

Ой нате вам, риболовці, рубля золотого,
Та й донесіть миленького аж до мого двору. (двічі)

Ой нате ж вам, риболовці, вишиту сорочку,
Поховайте миленького в вишневім садочку. (двічі)

Кому воля, нам, братця, неволя,
Да ой да й довела любов до горя. (двічі)

Що із горя ніженьки не ходять,
А вой да й білі ручки ділечка не роблять. (двічі)

Світ головонці кружиться,
А вой да сизий орьол на плечах садиться. (двічі)

Сизий орел на плечах садиться,
А вой да й дівка орла питається: (двічі)

«Ой ти, орле сизокрилий,
А вой да скажи правду де мій милий. (двічі)

Шо мій милий на роботі,
А вой да на сахарному заводі». (двічі)

Ой на горі цигани стояли.

Цигани стояли,
А між тими та й циганами
Циганка воріжка.

Циганка воріжка,
Та й до тії та й циганочки
Дівчина ходила.

Дівчина ходила,
Ой вона ж тую та й циганочку
Вірненько просила.

Вірненько просила:
«Ой циганочко та й воріженько,
Вольни мою волю.

Вольни мою волю,
Ой та й причаруй та й миленького,
Шоб гуляв зо мною.

Шоб гуляв зо мною».
А циганочка та й воріженька
Воленьку вольнила.

Воленьку вольнила,
Та й одрізала та й русу косу
Та й перепалила.

Та й перепалила,
А й вона того та й козаченька
Взяла й напоїла.

Ой од станції та до станції топтана дорожка,
Ой хто ж її та й утоптав же - а й дівчина сиро(тка). (двічі)

Дівчина втоптала,
Вона свого та й миленького ой на Дон виряжа(ла). (двічі)

На Дон виряжала,
Дала йому сиву зозулину, ой шоб рано кува(ла). (двічі)

Ой нехай тобі ой сива зозуля – мє(і)ні соловейко,
Нехай тобі та й там легенько, а міні веселе(нько). (двічі)

Ой нашо ж ме(і)ні та сива зозуля, як я соловейко,
Рано встану та й защебечу, а мє(і)ні веселе(нько). (двічі)

Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина чорноморця: (двічі)

«Чорноморець, мамєнька, чорноморець,
Вивів мене босую на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчино, чи немає?». (двічі)

«Ой немає морозу, тільки одна роса,
Бо я цілу ніченьку стою боса». (двічі)

Простояла ніченьку, та й байдуже,
Бо я чорономорчика люблю дуже. (двічі)

«Ой куди ж ти, моя доню, дивилася,
Що ти в чорноморчика влюбилась?». (двічі)

«Я дивилась, мамєнька, на кімнати,
Я думала, мамєнька, панувати. (двічі)

Я думала, мамєнька, панувати,
Довелося, мамєнька, горювати. (двічі)

Довелося, мамєнька, горювати,
В чистому полечку жито жати. (двічі)

В чистому полі жито жати,
Ще й малу дитиночку колихати». (двічі)