Цифровий архів фольклору

Ходить сон коло хати,
А дрімота коло вікон,
І питає сон дрімоти,
Куди підем ночувати?
Де хатка тепленька,
Дитинка маленька,
Туди підем ночувати,
Малих діток колихати,
А-а, а-а, а-а, а!

Та продай, продай, мій батеньку, весь вишневий сад,
Ісправ, ісправ, мій батеньку, весь панський наряд.

Ісправ, ісправ, мій батеньку, весь панський наряд,
Спідниченьку ж суконненьку зелененьку.

Спідниченьку суконненьку зелененьку,
Черевички же червоненькі на ніженьки.

Черевички червонії на ніженьки,
Нашо тобі, донько моя, весь панський наряд?
Ой, як буде та твій милій та й ревнивий -
Буде тобі наряд панський та й не милий.
Спідниченька суконненька ізлежиться,
Черевички червониї пилом упадут,
А лєнточки голубиї зовиці порвут.

Наша свашка, як черепашка,

Наша свашка, як черепашка,
Вона в нас маленька,
Ще й трошки рябенька,
Гостей не частує,
Дружок не дарує,
Не будеш дарувати,
Не будем співа(ти).

(фрагмент)
Приїхали, мій батеньку, гостоньки до нас,
Молись Богу же, дитя моє, скажи, добрий час.
Сховай, сховай, мій батенько...

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов кіт Матюха,
Тягти кицю за вуха,
Вставай, кицю, висохай,
Та й поїдем на село,
А на селі пан, пан,
А в пана баран, баран,
А в барана круті роги,
А в дитятки чорні брови,
А-а, а-а, а-а, а!

Ой уже вечір, уже смеркає,
Шось під вікном гукає,
Ой уже ж вечір, уже смеркає,
Шось під віконм гука(є).

Та прийшли подружки, вірні сестриці,
Кличуть на вечерниці,
Прийшли подружки, вірні сестриці,
Кличуть на вечерни(ці).

Ой уже ж мої та й вечерниці,
У свекрухи у світлиці.

Ой уже ж мої дівоцькі речі,
У свекрухи коло печі.

Ой уже ж мої дівочі вбори,
У свекрухи у коморі.

Ой ти, коту сірий,
Та й вимети сіни,
Як не вимету я,
Вимете киця моя,
А-а, а-а, а-а, а!

Ой ти, кітку, кітку,
Піди вирви квітку,
Та й приніс до Галі,
Положив на лаві,
Стали думати-гадати,
Чим дитятко годувати,
А-а, а-а, а-а, а!

– Ой ти, качуре чом сам плаваєш,
Чом сам плаваєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була качечка моя,
Сьогодні нема – застреленая. (двічі)

Хош би на воді, не жаль би було,
А то на землі в шовковій траві. (двічі)

– Ой ти, козаче, чом сам гуляєш,
Чом сам гуляєш, пари не маєш? (двічі)

– Вчора була дівчина моя,
Сьогодні нема – зарученая.

Хош би на село – не жаль би було,
А то через двір ще й товариш мій.

А там через двір стежечка лежить,
Вона щорання по воду біжить.

(По воду біжить) По воду іде – жалю завдає,
З водою іде – кивне ще й моргне.

Я з того жалю воду розіллю,
А з того серця поб’ю ведерця.)

//Ой там коло річки, ой там коло броду

Манив козак дівку до себе в комору:// (двічі)

//–Ходімо, дівчино, в комірчину спати.

Не чутиме батько, не знатиме мати.// (двічі)

//Гуляла дівчина як пишная роза,

Додому вернулась - нікуди не гожа.// (двічі)

//Молода дівчина, як орлиця в’ється,

Козак одвернеться, із неї сміється.//(двічі)

//–Не смійся, козаче, не смійся із мене,

Бо я остаюся посмішна од тебе.// (двічі)

//–Тепер ти не дівка, тепер ти не жінка,

Тепер ти осталась людська поговірка.// (двічі)

//Була б вже ти дівка, ти б косу чесала,

Була б вже ти жінка, свого б мужа мала.// (двічі)

Ой раю, мій раю,

Ой раю, мій раю,
Славний короваю,
То(бі) музики грають,
Гарненько співають,
На тобі різні квіти,
...

Ой орьол, ти й орьол, ти товариш мой родной,
Ти літаєш високо, ой ти биваєш далєко.

Ти літаєш високо, ти буваєш далєко,
Чи не був ти й орьол, над моєю стороной?

Чи не був ти й орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя діточка за мной?

Чи не журиться моя діточка за мной,
Вона журиться ще й печалиться.

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається.

Ой на річці, на Ордані,
Божа Мати ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

На калині вибивала,
На калині розвішала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Де взялися анголята,
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й понесли під небеса,
А небеса розтворились,
Усім святим поклонились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Та й на могилу вітер віє,
Та й на покоси сонце гріє
Ой на мой зельон сад.

На мой зельон сад,
Там в саду дєвица гуляла,
Та й красавиця цвіти рвала,
Ой совила вінок.

Совила віночок,
Та совила вона віночок
Та й на руках держить платочок,
Ой переходь сюда.

Переходь сюда,
Та через гребельку місточок,
Ой там ялиновий кусточок,
Ой шолкова трава.

Шолкова трава
Та трава з вітром шевелиться,
Ой там дівчина спать ложиться,
Ой тільки шо лягла.

Тільки шо лягла,
Та іще ж вона не вляглася,
Ой целуванням зайнялася,
Ой целує його.

Целує його,
Та й цєлувала-милувала,
Ой роздушою називала:
"Ой роздуша моя!

Роздуша моя!
Ой як я тебе не побачу,
То разів сорок на день плачу,
Плачу, що не бачу!".

Ой матінко-зірко, як у строку гірко,
Ні допити, ні доїсти, ні сісти відпочи(ти).

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що ти мене сюди дала, де я неприви(шня).

Не шуми ж ти, луже, осокою дуже,
Не завдавай жалю, що я в чужім краю.

Не завдавай жалю, шо я в чужім краю,
На чужій країні, як на пожарині.

На чужій країні, як на п[у]ожарині,
Ніхто й не пригорне при лихій годині.

Ніхто й не пригорне при лихій годині,
Не пригорне батько, не пригорне мати.

Не пригорне батько, не пригорне мати,
Тільки той пригорне, що думає брати.

Тільки той пригорне, шо думає брати,
Налетіли гуси з далекого краю.

Налий, мати, стакан рому, бо я їду до прийому,
Ге-ей гей, уха-ха-ха, бо я їду до прийому.

А в прийомі скляні двері, там сиділи охвіцери,
Ге-ей гей і й уха-ха, там сиділи охвіцери.

Вийняв жереб сорок п’ятий, закричали: «В штаб прийняти!»
Ге-ей гей гей, уха-ха-ха, закричали: «В штаб прийняти!»

Меланки ходили,
Васильки носили,
Василечку, тату,
Пусти мене в хату,
Я жита не жала,
Золотий хрест держала,
Золоту каділницю носила,
Радуйтеся, люди,
Ось вам празник буде,
Богу свічу ставте,
А нам, маленьким діткам, по бубличку дайте!