Цифровий архів фольклору

Горе ж тому ай лебедику ж самому,
Що й поросло ой біле пір'я ой по йому.

Що поросло ай біле пір'я по йому,
То ж не пір'я, то й то дівоцька ой краса.

Ай то дівочая краса,
Ай хіба вчора ой не неділенька була?

Хіба вчора ай не неділенька була?
Що й у дівки ой не розчесана коса.

Що у дєвки ай не розчесана коса,
Чого в дєвки ой позаплакані глаза?

Чого в дєвки ай позаплакані глаза?
Либонь дєвка ой мале дитя та й зродила.

Либонь дівка ай мале дитя зродила,
А й зродивши, ой на Дунай річку ой однесла.

Пливи, пливи, ай мале дитя, Дунайцем,
А я піду ой погуляю ой з молодцем.

Пливи, пливи, ай мале дитя ж, ріками
А я піду ой погуляю ой з дівками.

Та із тихого та Дунаєчка,
Та й з крутенького й береже(чку)

Там сиротина тай ноги мила,
З піском водицю зколоти(ла).

Ой, десь узявся та й козаченько
На вороному же коничень(ку).

Та й став коника та й напувати,
Став сиріточку й проклина(ти):

"Та й бодай же ти, та сиріточко,
Більша не зросла, заміж ви(йшла).

Більша не зросла, заміж вийшла,
Та й молодою та завдові(ла).

Та й з маленькою дитиною,
З великою худо(бою)".

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи й гарно тобі же й у лісо(чку)?

Ой, так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині же й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як й устане же та й запла(че).

Ой, недобра моя та й годинонька,
Шо в мене ненька й не рідне(нька).

Шо в мене ненька та нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).

Перекиньмо, подруженьки,
Через яр верьовку,
Чи не прийдуть по верьовці
Та й селянські хло(пці)?

Не крюкайте, рябі жаби,
В густім очереті,
Не сідайте, вражі сини,
Пізно й вечеря(ти).

Як сядете вечеряти,
То беріть потрошку,
Зачуєте й голосочок,
То кидайте лож(ку).

Та чи ми тобі, та й Галинко, не казали,
Та й чи ми твого та й серденька не втішали?

Та не йди, не йди, та й до броду рано по воду,
Та й не слухай та й голубчиків, де два загуде.

Та й ой не слухай голубчиків де два загуде,
Та й не бери та й перстеники, де й даром дають.

Та й бо ті тебе перстеники та й підманять,
Та й од батенька да й до свекорка переманять.

Ой там за лісочком,
Сушив, крушив парень дєвку своїм голосочком.

Своїм голосочком,
Не як же він сушив-крушив, ти сама сов'яла.

Ти сама сов'яла,
Як я тебе тричі сватав, а ти одказала.

А ти й одказала,
Не вспів же я до другої, ти переказала

(Оддай мене, моя мати, за високі хати,
Де свекорко як батенько, свекруха як мати.

Де свекорко як батенько, свекруха як мати,
Де діверки як братики, зовиці - сестриці.)

Ой походжено, та поброджено,
А й коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то не кіньми, та то не кіньми,
А й журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, та журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дєвка та нерозумна,
Що за козаком плаче.

За козаком плаче,
Ой не плач, дєвка, та не плач, красна,
Бо яка ти й нещасна.

Яка ти нещасна,
Ой нема щастя, та нема долі,
А й нема перестану.

(Сватай мене, козаченьку,
Не вводь серце в славу!

Не я тебе, дівчинонько,
У славоньку воджу,
Сама ти, дівчинонька,
По славоньці ходиш,
Не раненько, а пізненько,
А з вулиці ходиш!)

Ой зіма, зіма, ти холодная,
Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня.

З походу йдучи, коня ведучи,
Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи.

Зброя ти моя, зброя ясная,
Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная.

Як жена мужа зненавиділа,
Ой, та й повела й у сад, та й зарізала.

Не зарізала, та й замучила,
Ой, та й протів серденька та й не влучила.

(Прийшла додому, сіла за столом,
Пише пером, каже словом.

Горе, Боже, з таким мужем жить,
А ще гірше, як такого нєт.

Ой піду я в сад, та й візьму назад,
Уставай, милой, та й ходім домой.

Бо уже ж ти в саду та й належався,
Різних пташечок та й наслухавася.
Красних яблучок та й накушався.)

Ой гук, мати, гук, де козаки йдут,
І веселая та й дорі(о)женька, куди вони йдут.

Куди вони йдуть, там бори гудут,
І під білою та й березою отамана ждут.

Ой гаю, мій гаю, гаю непроглядний,
Ой чом на тобі, гаю, ой листячка ой нема(є)? (двічі)

Листячка немає, вітер не колише,
Ой що брат до сестриці ой часто письма пи(ше). (двічі)

Часто письма й пише, у письмах питає,
Ой чи привикла, сестро, ой у чужому кра(ї)? (двічі)

Не привикла, брате, треба й привикати,
А й у розкошах зросла, а й треба горе зна(ти). (двічі)

Пусти ж мене, милий, до броду по воду,
Ой до броду по воду, ой до рідного ро(ду). (двічі)

Не пущу я, мила, до броду по воду,
А бо ти там розкажеш а й про свою незго(ду). (двічі)

(Як будуть питати, то буду мовчати,
Як обіллють сльози, то вийду я з хати.)

Наша мати зажурилася,

Наша мати зажурилася,
Що й коморка спорожнила(ся).

Чужа мати звеселилася,

Чужа мати звеселилася,
Що й комора наповнила(ся).

Шо в сінечках голубець гуде,
Шо в сінечках голубець гуде,
А в світлоньку ж голосок і(де).

Там Дімочка й умивається,
Там Дімочка ж й умивається,
Й з батеньком споряджає(ться).

Мій татусю, мій ріднесенький,
Мій татусю ж, мій ріднесенький,
Порадь мене ж, скільки бояр бра(ти)?

Мій синочку, челядиночко,
Мій синочку ж, челядиночко,
Збирай свою ж всю й роди(ну).

І бідную, і багатую,
І бідную, і багатую,
І близькую, і далеку(ю).

А багата йде напитися,
А багата йде напитися,
А бідная ж подивити(ся).

Як зійдемось, подруженьки,
Де вчора стояли,
Бо вже наші василечки
Й од сонця пов’ял(и).

Нехай в’януть, нехай в’януть,
Нехай повсихають,
Як зійдемось до купоньки
Вони повстава(ють).

Зійдемося до купочки,
Напнем холодочок,
Шоб не падав наш біленький,
Голубий цвіто(чок).

Упав сніжок на обніжок,
Взявся водицею,
Лучче було дівчиною,
Чим молодице(ю).

Туман поле покриває,
Ай туман поле та все покриває,
Ой сиз голубонько літає.

Сиз голубонько літає,
А він літає та все буркотає,
Ай усе крилечками блудить.

Та все крилечками блудить,
Ай тяжко-важко ой та на серденьку,
Ой ой хто кого ой вірно любить.

(Кого вірно любить,
Ай по-під мостом та все трава ростом,
Щука риба лина гонить.

А то ж риба, то не щука,
То з милим дружком розлука.

Розлучила нас неволя,
Чужадальная сторона.)

Світи, місяць, нічку, як перейду річку,
Та й до милої ой на всю ніч.
Світи, місяць, нічку, як перейду річку,
Та й до милої ой на всю ніч.

А моя ж миленька, голубка сивенька,
Ще й спатоньки ой не лягла.
А моя ж миленька, голубка сивенька,
Ще й спатоньки ой не лягла.

Ой дитину ж колише, дрібні листи пише,
З буйним вітром ой розмовля.
Дитину колише, дрібні листи пише,
З буйним вітром ой розмовля.

Повій, вітерочку, з гори в долиночку,
Де мой милой ой прожива.
Повій, вітерочок, з гори в долиночку,
Де мой милой ой прожива.

Ой біжи ж ти, коню, хоч вихром несися,
Протів милої дворця стань, остановися. (двічі)

Та вдарь копитами перед воротами,
А й чи не вийде молода дівчина з чорними бровами? (двічі)

Не вийшла дівчина - вийшла її мати:
"Здрастуй, здрастуй, милою зятю, пожалуй у хату!".(двічі)

А я в хату не піду, піду й у світлицю,
Розбужу я крєпкой(ий) сон красивой дівиці.(двічі)

А дівчина спала так, мов і не спала,
Правой ручкой обняла та й поцілувала.(двічі)

Ой ну, люлі, котино,
Засни, моя дитино,
Засни, засни, та й задрімай,
І нічого та й не думай,
Тільки думай те, шо спати,
А я ж буду колихати.

Калина висока, долина глибока, аж додолу гілля гнеться. (двічі)

А під тією калиною стояв козак з дівчиною,
Дівчинонька плаче та дрібними ридає, свою долю проклинає. (двічі)

Та якби ж була я оце знала, та не йшла заміж, та гуляла,
Гуляла б я в батька та в своєї матусі дівчиною молодою. (двічі)

А й заміж піти, треба знати, пізно лягти, рано встати,
Було в мене личко, та ще й чорнії брови, осталися гіркі сльози. (двічі)