Ой біжи ж ти, коню (при лужку, при лужку)

НазваОй біжи ж ти, коню (при лужку, при лужку)
ЖанрКозацька
Дата запису1 лип. 1990 р.
Місце записус. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина
ВиконавціОлефіренко Ганна Григорівна (1911), Онищенко Василина Пантелеймонівна (1914), Фесенко Анастасія Іванівна (1924), Лейко Мотря Мусіївна (1918)
ЗбирачiГалина Лук'янець, Дмитро Лебединський
ТранскрипціяКатерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00
100
Ой біжи ж ти, коню (при лужку, при лужку)

Ой біжи ж ти, коню, хоч вихром несися,
Протів милої дворця стань, остановися. (двічі)

Та вдарь копитами перед воротами,
А й чи не вийде молода дівчина з чорними бровами? (двічі)

Не вийшла дівчина - вийшла її мати:
"Здрастуй, здрастуй, милою зятю, пожалуй у хату!".(двічі)

А я в хату не піду, піду й у світлицю,
Розбужу я крєпкой(ий) сон красивой дівиці.(двічі)

А дівчина спала так, мов і не спала,
Правой ручкой обняла та й поцілувала.(двічі)



Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 01:14
100
Козацька
с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район01:14

Ой гук, мати, гук, де козаки йдут,
І веселая та й дорі(о)женька, куди вони йдут.

Куди вони йдуть, там бори гудут,
І під білою та й березою отамана ждут.

0:00 02:40
100
Та дуб зелений
Пісні з особистого та родинного життя
1

Козацька

с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район02:40

Та дуб зелений, та дуб зелений,
Ще й біла берьоза, ще й біла берьоза.

А з під тієї та й берьозоньки, ай з під тієї та й берьозоньки
А й вода протікає, та й вода протікає.

Ой там козак та й молоденький, а й ой там козак та й молоденький,
Ой коня напуває, коня напуває.

А й не пий, коню, та тієї ж води, а й не пий, коню, та тієї ж води,
Ой вода ключовая, ой вода ключовая.

Не бий, козак, та своєї жінки, а й не бий козак, та своєї жінки,
Та жінка молодая, та жінка молодая.


0:00 03:01
100
Ой зіма, зіма, ти холодная
Козацька
с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район03:01

Ой зіма, зіма, ти холодная,
Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня.

З походу йдучи, коня ведучи,
Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи.

Зброя ти моя, зброя ясная,
Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная.

Як жена мужа зненавиділа,
Ой, та й повела й у сад, та й зарізала.

Не зарізала, та й замучила,
Ой, та й протів серденька та й не влучила.

(Прийшла додому, сіла за столом,
Пише пером, каже словом.

Горе, Боже, з таким мужем жить,
А ще гірше, як такого нєт.

Ой піду я в сад, та й візьму назад,
Уставай, милой, та й ходім домой.

Бо уже ж ти в саду та й належався,
Різних пташечок та й наслухавася.
Красних яблучок та й накушався.)