Горе ж тому та й лебедику самому

Ой зацвіло чистоє поле разними цвітами.

Ой разними цвітами,
Та й заплило ой синьоє й море та все кораблями.

А й усе кораблями,
Поміж тими ай гордо кораблями матроси гуляли.

Матроси гуляли,
Вони ж собі та й розкрасную дєвку на ноч підмовляли.

На ноч підмовляли,
А й пайдьом, пайдьом, та розкрасная дєвко, пайдьом гулять з нами.

Пайдьом гулять з нами,
Що ми ж тебе, та й розкрасная дєвко, напоїм, накормим.

Напоїм, накормим,
А ми ж тебе, та й розкрасная дєвко, с сабой спать положим.

С сабой спать положим,
Ой спи, ой спи, та розкрасная дєвко, доспися й до горя.

Доспися й до горя,
А й прокинулась та й розкрасная дєвка а й вже насеред моря.

(Козаченьки, бурлаченьки, вернимось додому!
Хоч додому, не додому, та й до мого роду,
Було б тоі, красна дєвко,з матросом не знаться!
Було б тобі, красна дєвко, з родом розпрощаться!)

По базарю ж та й ходила,
Та двох купчечків любила,
Вон да двох купчечків любила.

Двох купчечків а й любила же,
А й двох синочків зродила,
Вон да двох синочків зродила.

Двох синочків а й зродила,
А в лавочку ступила,
Вон да й у лавочку ступила.

У лавочку та ступила,
Китаєчку купила,
Вон да китаєчку купила,

Китаєчку та й купила,
Своїх діток сповила,
Вон да своїх діток сповила.

Своїх діток та й сповила,
Та й на Дунай однесла,
Вон да та й на Дунай однесла.

Та на Дунай однесла,
Та в карабель поклала,
Вон да та в карабель поклала.

(А ти новий карабель,
Колиши моїх дітей,
А ти, жовтенький пісок,
Нагодуй моїх діток,
А ти густенький очерет,
Колиши моїх дітей.
Заріклася удова,
На двадцять год води брать,
А в двадцятому году,
Іде вдова по воду,
Стала вдова воду брать,
Став карабель припливать,
Один сидить читає,
Другий сидить співає,
І в вдовоньки питає,
Удовонько молода,
Чи ти підеш за меня?
Я сама за тебе йду,
За другого доч даю,
Які ж тепер попи стали,
Що сестру з братом ізвінчали?
Іди, сестро, горою,
А я піду другою,
Будуть люди ....вати,
Будуть з нас гріхи збирати.)

Ой ти, дівко, благородна,
Не лягай спать з дворянином - будеш добра. (двічі)

Бо дворянин пізно ходить,
Не й одную же дівчиноньку же з ума зводить. (двічі)

Ізвів одну, звів другую,
Шей на мене же нахвалявся же, молодую. (двічі)

Хіба вже я дурна була,
Шо він мене же ізвів з ума же, я й не чула. (двічі)

Ізвів з ума, сів на коня:
"Зоставайся же, дівчинонько, же тепер сама". (двічі)

"Не сама я зосталася,
Ше й у лузі же калинонька же розцвілася. (двічі)

Шо й у лузі на долині
Колихала же дівчинонька же дві дитині. (двічі)

Колихала та й плакала:
"Ой чого ж я же отця, неньки же не слухала. (двічі)

Послухала дворянина,
Тепер моя же головонька же нещаслива". (двічі)

Ой у лузі на терночку
Колихала же дівчинонька же сина й дочку. (двічі)