Цифровий архів фольклору

Ой, ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Цитьте, гулі, не гудіте,
Спить Марійка, й не збудіте.

Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол,
Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой? (двічі)

Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой,
Ой чи бачив ой ту дівчину, котра журиться за мной? (двічі)

Котра журиться, ще й печалиться,
І за мною, серденям, побивається. (двічі)

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ,
А матуся, як зоря, та й рано заміж оддала. (двічі).

Рано заміж оддала,
У великую сім'ю та й у чужую сторону. (двічі)

(А велика сім'я вся вечерять сіда,
А мене молоду посилають по воду.

А я по воду йшла, усміхалася,
А з водою ішла, прислухалася.)

Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:
"Чом горілочки не п'єш, чом ти жіночки не б'єш?" (двічі)

(Як горілочки пить, то головка болить.
Нащо жіночку бить? вона вміє все робить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить.)

Ой посох, пов'яв та любисточок,
Та й кленовой листочок.

Кленовой листочок,
Ой не бачила та й миленького -
Та й болить жевіточок.

Болить жевіточок,
Ой як від живота та й до серденька,
Та все тіло ой помліло.

Все тіло помліло,
Ой не бачила та й миленького,
Та й не й озьмусь за діло.

Ой, ой за (го) діло, та й ой за діло,
Та з ким я не стояла.

З ким я й не стояла,
Ой з ким стояла, та й розмовляла,
Та плакала, ридала.

Ой ти сад, ти мой сад, сад зельоненькой,
А зачєм рано цвєтьош, ой осипаєсся?

А й осипаєсся же,
Ой куда же, та й милой друг, ой собираєсся?

Ой чи в ход, чи в поход, чи в дороженьку?
Та заночував та й милой друг ой усю ноченьку.

Ночував я з тобой цілу зімоньку же,
Й а тепер я ж боюсь поговіроньку.

Ой не бійсь, милой друг, нічогісінько,
Ой бо я ж рано встаю, ще й тебе розбужу.

Бо я рано встаю, ще й тебе розбужу,
Та й за новиї та й ворота ой сама випроважу.

Ще й не світ, ні зоря, нам прощаться пора,
А й в саду пташки й кують, нам розлуку дають.

Ой у полі озеречко, там плавало відеречко,
Соснові клепки, дубовеє денце, ой не цурайся, козак, серце. (двічі)

Як будеш ти цуратися, будуть люди сміятися,
Та не так із тебе, а як із мене, а й з мене, парня, молодого. (двічі)

(Ой дівчино вірно люба, одвертайся од нелюба,
Буду стріляти, буду влучати, як на сизого голуба.

А козаченьку молоденький, єсть у тебе коник вороненький.
Сідлай коня, з'їжджай з двора, ти не твій, я не твоя.

Козак став коника сідлати, із коником розмовляти,
Ой коню мій вороненький, донеси мене до Дунаю,
Стану, гляну, подумаю.

Шо мені робити?
Чи мені втопиться, чи з коника вбиться,
Я й сам, молод, не вгадаю.

Прийми, Боже, душу, щуко-рибонько, тушу,
А ти, річко бистра, а вода чиста, викині кості на сушу.)

Ой ходив дунець сім год по Дону,
А й на восьмом году сам додому йду.

Обняла ж ночка возлє лєсочка,
Та встав прив'язав коня возлє явора.

Прив'язав коня возлє явора,
Ай сам же ліг спать возлє коріння.

Ой сам же ліг спать возлє коріння,
А й приснилась йому лютая змія.

А ж то ж не змія, а то ж мать моя,
А ж то ж мать моя, скушила мєня.

(Шо твоя жена у розброд пішла,
Коні вороні розпродала,
Узди, хомути пороздавала,
Приїхав донець до нових ворітець,
Вийшла к йому жена молода,
Здрастуй не сказав, світ головку зняв,
Прив'язав же коня возлє двора,
А сам пішов по конюшеньці,
Коні вороні по станках стоять,
Узди, хомути по гвіздках висять,
Сизі голуби ізлітаються,
Сини соколи сидять за столами,
Пишуть перами, кажуть словами,
Не єсть ти отець, а єсть ти подлець,
Здрастуй не сказав, матері головку зняв.)

Ой ходить дівка понад морем, синє море грає,
Ой хоче дівка ж втопитися, море не приймає. (двічі)

Ой прийми, море, прийми, синє, ще й сира й земля,
А вже же мені надоєла жизнь моя гірка. (двічі)

Ой часто мати говорила, часто й повторяла,
"Ой не влюбляйся в городського, бо доля пропала." (двічі)

Ой не слухала отця, неньки, робила що знала,
Ой через того чорнявого в больницю попала. (двічі)

А у больниці дві сестриці, в обох карі глазки,
Ох одна пише рецептики, друга перев’язки. (двічі)

(Доктор ходить по кімнаті, у кармані руки,
За що дівка, за що красна терпить таку муку?

Доктор ходить по кімнаті, одів рукавиці,
За що дівка, за що красна лежить у больниці?)

Ой чумак да больной,
А й чумак нездоровий,
Ой у возі лежить. (двічі)

У возі лежить,
Та й ніхто жи його жи ой не розпитає жи,
Ой шо в його й болить. (двічі)

Що в його й болить,
Та й болять ручки жи, ой-ой да й болять ножки,
Ой болить ой голова. (двічі)

Болить голова,
Та й бідна жи моя ой-ой да й головонька,
Ой що роду й нема. (двічі)

Що роду нема,
А й у мене жи роду ой два братіки з роду
Та й товариш один. (двічі)

Товариш один,
А й товаришу жи вірний, ой ти, братіку рідний,
Ой не кидай мене. (двічі)

Не кидай мене,
А й товаришу вірний, ой ти, братіку рідний,
Ой поховай мене. (двічі)

(Не кидай мене,
Та продай воли, ой сірі, половії,
Ой поховай мене. (двічі)

Поховай мене,
Ой продай вози, ой ярма ще й занози,
Ой поминай мене. (двічі))

По базарю ж та й ходила,
Та двох купчечків любила,
Вон да двох купчечків любила.

Двох купчечків а й любила же,
А й двох синочків зродила,
Вон да двох синочків зродила.

Двох синочків а й зродила,
А в лавочку ступила,
Вон да й у лавочку ступила.

У лавочку та ступила,
Китаєчку купила,
Вон да китаєчку купила,

Китаєчку та й купила,
Своїх діток сповила,
Вон да своїх діток сповила.

Своїх діток та й сповила,
Та й на Дунай однесла,
Вон да та й на Дунай однесла.

Та на Дунай однесла,
Та в карабель поклала,
Вон да та в карабель поклала.

(А ти новий карабель,
Колиши моїх дітей,
А ти, жовтенький пісок,
Нагодуй моїх діток,
А ти густенький очерет,
Колиши моїх дітей.
Заріклася удова,
На двадцять год води брать,
А в двадцятому году,
Іде вдова по воду,
Стала вдова воду брать,
Став карабель припливать,
Один сидить читає,
Другий сидить співає,
І в вдовоньки питає,
Удовонько молода,
Чи ти підеш за меня?
Я сама за тебе йду,
За другого доч даю,
Які ж тепер попи стали,
Що сестру з братом ізвінчали?
Іди, сестро, горою,
А я піду другою,
Будуть люди ....вати,
Будуть з нас гріхи збирати.)

Та прощай, прощай, та й Ларісо, сестро наша,
Та й ми не твої та й подруженьки, ти не наша.

Та й прощай, прощай, та Юрасик, товаришу наш,
Та й пускай, пускай, та й Ларису гуляти й до нас.

Та не на те я, подруженьки, її собі брав,
Щоби я ой її, протів нічі гуляти пу(скав).

Та ідіть, ідіть, подруженьки, й од віконця,
Та й не випущу ж та й Лариси до схід сонця.

Та як вийду я за ворота, за зелений гай,
Та й стану-вигляну ж та й подивлюся,та все й чужий край.

Та чужий же край, дібровонька без вітру й шумить,
Та рідний батько та рідна мати поб'є, не болить.

Та рідний батько та рідна мати поб'є, не болить,
Та й чужий батько та й чужа мати не б'є та й болить.

Згадай мене, ненько ж моя, на святу Покрову,
Як ітимуть чужі дітки із строку й додо(му).

Ой може ж я, ненько моя, у строку й залежу,
Давай, давай чужим діткам проносить оде(жу).

Ой лучче я, дочко моя, по тину ой розкину,
Тяжко мені й наряджати чужую дити(ну).

Як по тину я й розкину, та й не сколивнеться,
У чужої дитиноньки одразу порве(ться).

Із-за гори а й вітрець повіває,
Мати дочку та й про життя пита(є).

Спитай, мати, ой сірого ой утяти же,
Сіре й утя та й на морі ночу(є).

Воно ж мале а й на морі ой ночує,
Воно ж моє та все горенько чу(є).

Перве горе - а й дитина ой малая,
Друге горе - ой свекруха лиха(я).

Друге горе - ой свекруха ой лихая,
Третє горе - та й мой милой ревни(вій).

Що він їде а й у поле й орати,
Мене бере та й волів ой поганя(ти).

Ой гей, воли, а й сірі, половії,
Де ділися та й літа й молодії?

Як піду я проходжусь по зельоному саду,
Ой та й по зельоному садочку, де мой милой та й прожива.

Де мой милой прожива,
Та й стукну, грюкну та й у в окошко, а й вийди, милой, та й на совєт.

Вийди, милий, на совєт,
Та чось мой милой та й не виходить, та й совєту та й не дайоть.

(Не совєту, не дайош,
Не совєту, не отвєту, ласковога слова нєт.)

Ой посаджу рожу над водою,
Чи не піде дощик стороною?
Та на мою рожу й червоную,
Та на мій хрещатій барвіночок,
Та на мій запашний василечок,
То щоб моя рожа і червоніла,
Й а щоб я молода і молоділа,
Та на мою косу і русявую,
Та на моє лечко і білесеньке,
Та на моє слово і вірнесеньке.

Ой, добрій вечір, пан хазяїну,
Господь з тобою, ми йдем з козою,
Де коза ходить – там жито родить,
Де не буває – там вилягає,
Нахвалялися кізоньку вбити,
А я й не боюсь ні в полі бойця,
Ні в полі бойця, ні в лузі стрільця,
Тільки боюся старого діда,
В старого діда сива борода,
Він мене й уб’є, він мене стреле,
Крізь полотенце та в живе серце,
Вдруг коза впала, нежива стала,
А ти, міхонос, дуй козі під хвост,
Шоб коза встала, живая була,
Устань, кізенько, обадьорися,
Хазяїнові в ноги вклонися,
Хазяїн іде, щедрівку несе,
Коробку вівса, зверху ковбаса!

На Сіянській горі собиралися царі,
А царі-князі, генерали.

А царі-князі, генерали,
Там де Суса Христа на мученьку брали.

І на хрест же його розпинали,
І гвоздями ручки, ножки прибивали.

І гвоздями ручки, ножки прибивали,
І терновий вінець на голівку клали.

І терновий вінець на голівку клали,
І шипшиною підперезали.

І куди несли - ріки текли,
А де стали - перестали.

А там, де стали - там перестали,
А й у гроб же ого положили.

І й у гроб же його положили,
І важкий камінь накотили.

І важкий камінь накотили,
І стороженьку постановили.

А строжа його всьо крєпко заснула,
Всьо крєпко заснула, нічого й не чула.

Прийшла же к йому Божая мати,
Божая Мати - то Діва Марія.

Стала ж вона плакати-ридати:
"Ой, Боже ж мій, Боже ж, сину мій!".

(Ой Боже мій, чи навік ти вмираєш?
"Ой мамо моя, страдовниця божа,
Не навік я вмираю, через три дні воскресаю!")

Ой давно, давно я в батька була,
Ще й не як давно, уже три года.

Уже три года, вже й дороженька,
Терном заросла.

Ой терном, терном, ще й шипшиною,
Я в батька була ще й дівчиною.

Ой лечу, лечу через Гадячу,
Куди летіла - травка й шуміла.

Куди летіла - травка й шуміла,
Де спочивала - криниця стала.

Ой йдіть, таточку, на порадочку,
А й скажу, таточку, усю правдочку.

Вчора звечіра мене свекор бив,
Ой побив-побив, ще й ...

Ой добре, братця, чуже дитя бить,
Воно ні лається, ні змогається,
Куди не пошлють, швидко й справиться.

На поріг ступа - й усміхається.
А в хату й увійде - діла питається.

А в хату ввійде - діла питається,
Вишитим рукавом утирається.

Ой добре, братця, чуже дитя бить,
Воно ні лається, ні змогається,
Куди й не пошлють, швидко й справиться.

Ой добрий вечір,
Ой добрий вечір,
Пан хазяїну.

Уставай рано,
Уставай рано,
Вимітай двори.

Вимітай двори,
Вимітай двори,
Застилай столи.

Буде до тебе,
Буде до тебе
Й аж троє гостей.

Аж троє гостей
Й аж троє гостей,
Троє радостей.

Шо первій же гость,
Шо первій же гость –
Ясне сонечко.

А другий же гость,
А другий же гость –
Ясен місяцю.

А третій же гость,
А третій же гость –
Дробен дощичок.

Ясне сонечко же,
Ясне сонечко,
Чим похвалишся?

Як я ізійду,
Як я ізійду
Рано в неділю.

А я й освічу,
А я й освічу
Небо ше й землю.

Возрадується же,
Возрадується же
Весь звір у полі.

Весь мир хрещаний,
Весь мир хрещаний,
І нарождьоний.

Ясний місяцю же,
Ясний місяцю,
Чим похвалишся?

Як я й ізійду,
Як я й ізійду,
Пізно звечора.

Ой я же й освічу,
А я й освічу
Небо ще й землю.

Возрадується же,
Возрадується
Весь звір у полі.

Дробен дощичок,
Дробен дощичок,
Чим похвалишся?

Як я й упаду,
Як я й упаду,
Тричі й у маю.

Возрадується же,
Возрадується же
Весь хліб у полі.

Весь хліб й у полі,
Весь хліб й у полі,
Пан хазяїн у домі.

Та й не сам з собою же,
Не сам з собою,
З дітками, з женою.

А Ісусом Христом,
Ісусом Христом,
З Святим Рожеством.

Добрий вечір!

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи ї гарно тобі й у лісо(чку)?

А й так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як устане й та й запла(че).

Та й недобра ж моя та годинонька,
Шо в мене ненька й нерідне(нька).

Шо в мене ненька та й нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).