Із-за гори та вітрець повіває
Назва | Із-за гори та вітрець повіває |
---|---|
Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
Мотив | Нещаслива доля, Родинне життя |
Дата запису | 1 лип. 1990 р. |
Місце запису | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина |
Виконавці | Олефіренко Ганна Григорівна (1911), Онищенко Василина Пантелеймонівна (1914), Фесенко Анастасія Іванівна (1924), Лейко Мотря Мусіївна (1918) |
Збирачi | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський |
Транскрипція | Галина Лук'янець |
Слухати аудіо
Із-за гори а й вітрець повіває,
Мати дочку та й про життя пита(є).
Спитай, мати, ой сірого ой утяти же,
Сіре й утя та й на морі ночу(є).
Воно ж мале а й на морі ой ночує,
Воно ж моє та все горенько чу(є).
Перве горе - а й дитина ой малая,
Друге горе - ой свекруха лиха(я).
Друге горе - ой свекруха ой лихая,
Третє горе - та й мой милой ревни(вій).
Що він їде а й у поле й орати,
Мене бере та й волів ой поганя(ти).
Ой гей, воли, а й сірі, половії,
Де ділися та й літа й молодії?
Можливо, вам також сподобаються:
Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Ой гаю, мій гаю, гаю непроглядний | Пісні з особистого та родинного життя | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район | 04:36 |
Ой гаю, мій гаю, гаю непроглядний, Листячка немає, вітер не колише, Часто письма й пише, у письмах питає, Не привикла, брате, треба й привикати, Пусти ж мене, милий, до броду по воду, Не пущу я, мила, до броду по воду, (Як будуть питати, то буду мовчати, | |||
Пісні з особистого та родинного життя | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район | 02:58 |
Калина висока, долина глибока, аж додолу гілля гнеться. (двічі) А під тією калиною стояв козак з дівчиною, Та якби ж була я оце знала, та не йшла заміж, та гуляла, А й заміж піти, треба знати, пізно лягти, рано встати, | ||||
Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацька | с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район | 03:39 |
Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол, Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой, Котра журиться, ще й печалиться, В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ, Рано заміж оддала, (А велика сім'я вся вечерять сіда, А я по воду йшла, усміхалася, Щось у хаті гомонить, мати сину говорить: (Як горілочки пить, то головка болить. І спекти, і зварить, і до мене говорить.) |