Цифровий архів фольклору

Ой у ранці новобранці
Виходили за село. (двічі)

Й а за ними, молодими,
Й одна дівчина ішла. (двічі)

Вона плакала-ридала,
На шлях битий поглядала. (двічі)

Шляхом битим козаки йдуть,
З-під милого коня ведуть. (двічі)

Ой ти, коню сивогривій,
Де ж мій милий чорнобривий? (двічі)

Летіла зозуля та й сіла на сосну,
Та й сіла на сосну, на гілку розкошну. (двічі)

Та й стала кувати, сироти питати:
«Скажи мені, сестро, якого ти году? (двічі)

Скажи мені, сестро, з якого ти году,
А ще розкажи ти, скільки в тебе роду?». (двічі)

«А у мене роду – один брат із роду,
Та й той приїжджає десятого году. (двічі)

Як приїхав брат мій у неділю вранці:
«Давай вип’єм, сестро, вип’ємо по чарці!» (двічі)

«Ой щось мені, брате, горілка не п’ється,
Коло мого серця як гадюка в’ється!». (двічі)

«Нехай вона в’ється – вона одірветься,
Розкажи, сестрице, як тобі живеться?». (двічі)

«А мені живеться – не дай Бог нікому!
Зросла сиротою, а тепер вдовою!». (двічі)

«Годі тобі, сестро, годі сльози лити,
Заберу тебе я між чужії люди. (двічі)

Між чужими людьми краще тобі жити,
Ніж тут, сиротині, дрібні сльози лити!». (двічі)

Тече річка, тече бистра, береги крутії,
А в тюрмі сидять жульмани, хлопці молодії. (двічі)

Сплять жульмани, сплять жульмани, лиш один не спить,
Він своєму начальнику потихеньку говорить. (двічі)

Ти, начальник, ти, начальник, одпусти додому,
Бо вже скучилась, бо вже змучилась дівчина за мною. (двічі)

Одпустю тебе додому, так ти красти будеш,
Ти напийся води холодної, про любов забудеш. (двічі)

Пив я воду. пив холодную. та й не напивався,
Любив жульман дівчиноньку, нею милувався. (двічі)

Умер жульман, умер жульман. умерла надія,
Лиш остався кінь вороний, збруя золотая. (двічі)

А ви збрую золотую товарушу дайте,
А коника вороного в полі розстріляйте. (двічі)

Як посію рожу та над водою,
Чи не піде дощик стороно(ю).

Стороною дощик, та й стороною,
Та на мою же рожу же червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую
Та й на мою косу русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Ой гойдала, гойдала,
Мама циці не дала,
За копійку продала
Да купила книш.
А де ж той книш?
Мишка вкрала.
А де ж тая мишка?
Побігла під піч.
А де ж той підпіч?
Вода залила.
А де ж та вода?
Воли попили.
Де ж тії воли?
У ліс побрели.
А де ж той ліс?
Цвітами заріс.
Де ж тії цвітки?
Порвали дівки.
А де ж тії дівки?
Посватали парубки.
А де ж тії парубки?
Пішли на війну.
А-а, а-а-а, а!

Прийшла весна з квітами,
Прийшла весна з квітами,

З зеленими вітами,
З зеленими вітами,

Принесла нам літечко,
Принесла нам літечко,

Запашнеє зіллячко,
Запашнеє зіллячко,

Всім дівчатам по вінку
З хрещатого барвінку,

А хлоп’ятам батіжки
Випасати корівки.

Таврійчанські парубки
Усі грають на дудки,

Лиш Василько не грає,
Лиш Василько не грає ,

Женитися думає,
Женитися думає.

Скакав горобець по вулиці,
Скликав дівчат на вулицю,
Купала на Йван(а)!

Ходить сон коло віконця,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти,
А де будем ночувать?
Де хаточка теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувать,
Дитиночку колихать,
Е-е, е-е, е!

Ой у лузі та ще й при березі черво..., червона калина. (двічі)

Спородила й молода дівчина й харо..., харошого сина. (двічі)

Ой де ж вона його спородила в зеле..., в зеленій діброві. (двічі)

Та й не дала й тому козакові не ща..., не щастя, не долі. (двічі)

Тільки дала йому, молодому, й біле личко, чорні брови. (двічі)

Було б тобі, моя рідна мати, цих брів, тих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю дати.

Понад садом, садом та пшениченка ланом,
Та пшениченка ланом, горою овес.

Горою овес, та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе, зо мною живеш.

Зо мною живеш, а як вечір настане,
А як вечір настане, до другої йдеш.

До другої йдеш, а мені молоденькій,
А мені молоденькій жалю ой завдаєш.

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?
Я сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля в’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата б’ють Купала на Йван!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йван!

Купалочка, де твоя дочка,
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йван!

А в нашого Йванка ворота новії,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Ворота новії, стовпи золотії,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Стовпи золотії, весь двір на помості,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

А нашого Йванка та й треба женити,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Невісточку взяти, нею помишляти,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Чи дома, дома пан-господар?
А я знаю, шо він дома,
Сидить же він в кінці стола,
А на йому шуба люба,
А на тій шубі поясочок,
На поясочку калиточка,
А в калиточці сім шеріжечків,
Сьому, тому по шеріжечку,
А нам дайте по пиріжечку!

Вечір добрий!

Ой учора ізвечора, пасла Маланка два качора,
Пасла, пасла, загубила, шукаючи, заблудила.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Пішла вона в чисте поле,
Де Василько плужком оре,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).

Ой ну, котку, котку,
Не лізь на колодку,
Бо й заб’єш головку,
Та й буде боліти,
Нічим буде завертіти.
Одна була хустина,
Да й ту я в воду пустила,
А дітоньки поймали,
Та й на куколки подрали,
Куколочок наробили,
І діток малих подражнили,
А-а,а-а, а!