Головна
Прожив двадцять років

Прожив двадцять років

Назва	Прожив двадцять років
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Залицяння, сватання , Нещасливе кохання, Родинне життя
Дата запису	17 бер. 1997 р.
Місце запису	с. Лиман, Зміївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Бражник М.К. (1927), Прасковія Павлівна Горобець (1929), Двигун В.К. (1942) (гурт № 2 (кут Шия перша))
Збирачi	Галина Лук'янець, Мирослава Семенова
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Прожив двадцать років, ой не знав я й мороки, ой случилась бида. (двічі)

До хати же добився же, ой в вікно подивився, ой сидят старости. (двічі)

Старий до старої же ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

Сидят, розмовляют, ой дівчину ж питают: «Ой чи підеш, чи ні?» (двічі)

Старий до старої ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

І батько ж согласний, і мати же согласна, ой а братічок ні. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 04:46 100	Пасла дівка воронії коні	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лиман, Зміївський район	04:46	Пасла дівка воронії коні, Пасуючи, коней погубила. Пасуючи, коні погубила, Шукаючи, сама заблудила. Приблудила к зеленому гаю, «Ой тут же я дорожки не знаю!» Приблудила к зеленому дубу, «Ой тут же я й ночувати буду. Я думала, шо дуб зелененький, Коло ж стояв козак молоденький». «Здорові були, парні молодії, Чи не бігли сюди ж коні воронії?» «Бігли, бігли, не знаєм якії, Скажи ж, дівко, яка в них прикмета?» «Чорним шовком позапутувані, Сріблом-золотом позаноздувані!» «Загадаємо тобі чотирі загадки, Відгаєш – тоді коні найдем. Ой шо біжит ой біз повода? Ой шо ж горит та й біз полемʼя? Ой шо горит та й біз полемʼя? Ой шо ж росте та й біз коріння? (Ой шо ж росте та й біз коріння? А що цвіте літо й зіму?)». «Вода та й біжить та й біз повода, Зоря ж горит та й біз полимʼя. Зоря горит та й біз полимʼя, Камінь росте ж та й біз коріння. (Камінь росте та й біз коріння, Сосна цвіте літо й зіму». «Якби ж ти, дівко, коней не губила, То ти б з нами та й не говорила!»
0:00 01:15 100	Марусю, Марусю, тужу за тобою	Пісні з особистого та родинного життя 1 Романси	с. Клинове, Артемівський (Бахмутський) район	01:15	Марусю, Марусю, тужу за тобою, Не одну я нічку простояв з тобою. Не одну я нічку, не одну неділю, На тебе, Марусю, маю я надію. По садочку ходю і коника водю, Через батька, матір нежонатий ходю. Через батька, матір, через рідну сестру, Не могу Марусі додому привести. Прийшла та Маруся та й стала в куточку, “Прийми мене, ненько, за рідную дочку!”. “А я дочок маю, чужих не приймаю, А сина маю, за тебе не даю. Продам коні, вози, візьмем тобі гроші!” “Твого сина люблю, бо твій син хороший!”.
0:00 01:58 100	Ой піду я лугом, лугом,	Пісні з особистого та родинного життя 1 Жартівливі	с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район	01:58	Ой піду я лугом, лугом, нуда-я, нуда-я, Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я. (двічі) Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я, Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я. (двічі) Він наївся, він напився, нуда-я, нуда-я, Та й на ріллю повалився, нуда-я, нуда-я. (двічі) – Чого лежиш, чом не ореш, нуда-я, нуда-я, Чом до мене не говориш, нуда-я, нуда-я? (двічі) – А я лежу та й думаю, нуда-я, нуда-я, Що погану жінку маю, нуда-я, нуда-я. (двічі) – Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я, Що ти гарний, чорнобривий, нуда-я, нуда-я. (двічі) А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я, Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я. (двічі) Не сватав ти мене вночі, нуда-я, нуда-я, Не вилізли ж тобі очі, нуда-я, нуда-я. (двічі) А я брови підмалюю, нуда-я, нуда-я, Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я. (двічі)