Цифровий архів фольклору

Вой да й в нас партія невеличка,
Гей, гей, гей, гей,
В нас партія невеличка,
Полтораста чоловічка всєх.

Вой да й ми подходим к кабаку да,
Гей, гей, гей, гей,
Ми подходим к кабаку да,
Лежить шинкар на боку да спить.

Вой да й уставай, шинкар, з постелі,
Гей, гей, гей, гей,
Уставай, шинкар, з постелі,
Бо наробимо потєрі ми.

Вой да й виганяла я скотину,
Гей, гей,гей, гей,
Виганяла я скотину
На широкую долину пасть.

Вой да й сама сіла под горою,
Гей, гей, гей, гей,
Сама сіла под горою,
Говорит солдат зо мною рєчь.

Вой да й ви, солдати молодії,
Гей, гей, гей, гей,
Ви солдати молодії,
У вас кудрі завивнії в всєх.

Вой да й ми на то кудрі кудрєлі,
Гей, гей, гей, гей,
Ми на то кудрі кудрєлі,
Шоб нас дєвочки любили всєх.

Вой да й кудрі виться перестали,
Гей, гей, гей, гей,
Кудрі виться перестали,
Дєвки любить нас не стали всєх.

Вспомнім, братця, ви кубанці, двадцять перве сєньтября,
Как драліся ми з поляком із розсвєта до полдня,
Нам і музика іграла, барабани громко б'ють.

Ой нам і музика іграла, барабани же громко б'ють,
(Ще й горністи) заіграли, вийняв шашки наголо.

Вийняв шашки, вийняв гострі, ше й винтовки поднеслі,
Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді.

Командір наш не трусливой, вон всьо времня спереді,
Получил большую рану од поляка-подлєца.

Получіл большую рану од поляка-подлєца:
"Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мене.

Ой ви хлопці, ви кубанці, не бросайте ви мєня,
Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу.

Жив я буду, не забуду, красним знам'ям награжу,
А проклятому поляку у грудь пулю зажену".

На драбинушку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірих волів дивився.

На сірих волів дивився,
Та пішли воли сірі, половії
У чистоє поле грати.

У чистоє поле грати,
Та в чистім полі, широкім роздоллі
Де косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та вони косять, а вітер розносить,
А з косариків піт ллється.

А з косариків піт ллється,
Тай сидить чумак в холодку під возом,
Та й з косариків сміється.

Та й з косариків сміється,
Ой смійся, смійся, чумаку Макаро,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде осінь, а ти й у дорозі,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та прийде зіма, ще й люті морози,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та бере чумак ремінний налигач,
Та йде сіна купувати.

Та йде сіна купувати,
Ой продай, дядьку, чи ти рідний батьку,
Продай сіна хоч на в'язку.

Продай сіна хоч на в'язку,
Та нема сіна, продай хоч соломи,
Сірим волам для дороги.

Сірим волам для дороги,
Та пішли воли сірі, половії,
Аж ногами огонь крешуть.

Аж ногами огонь крешуть,
Та вже тому чумаку Макару,
Дубовую труну тешуть.

Не плач, мати, не журись, на те молод уродивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, на те молод уродивсь!

На те молод уродивсь, шо в салдати погодивсь да
Гей, гей, йо-хо-хо, шо в салдати погодивсь!

Тоді ж, мати, заплачеш, як на войні побачиш да
Гей, гей, йо-хо-хо, як на войні побачиш!

Ой на войні, на войні, на вороному коні да
Гей, гей, йо-хо-хо, на вороному коні!

На вороному коні, на черкеському сідлі да
Гей, гей, йо-хо-хо, на черкеському сідлі!

На черкеському сідлі ше й шабелька при боці да
Гей, гей, йо-хо-хо, ше й шабелька при боці!

Ше й шабелька при боці, нагаєчка у руці да
Гей, гей, йо-хо-хо, нагаєчка у руці!

Ой Боже(и), Боже(и), коли той вечір буде,
Та коли про мене наговоряться лю(ди).

Говорять зранку, говорять до півночі,
Бодай ворогам повилазили й о(чі).

Говорять старі, говорять ше й малії,
А ше й говорять воріженьки тяжкі(ї).

Ой горе(и), горе(и), сирота грядки поле,
Великий мороз аж у ніженьки ко(ле).

Ой то ж не мороз, то нерідная мати,
Кладе сироту, не вечерявши, спа(ти).

Не вечеряла, не буду й обідати,
Нема родочку — нікому й одвіда(ти).

А ненько моя, дороге насіннячко,
А де тебе взяти, де тебе посія(ти)?

Ой посію я в світлиці на скамниці,
А буду ж поливать сім неділь із крини(ці).

Буду поливать сім неділь із криниці,
Поки зійдуться братіки та сестри(ці).

А братіки йдуть, як голубчики гудуть,
А сестриці йдуть, як зозуленьки ку(ють).

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

Ой казали люди та люди, шо батенько в гості прибуде,
Ждала-ждала, ждала й ожидала, ворітенька й откривала. (двічі)

А батенько їде та їде, та й у мій же двір не заїде,
Ноч моя тьомна, а зорюшка ясна - яка моя доля нещасна! (двічі)

Ой казали люди та люди…

Ой колись була розкошонька,
А тепер стала неволенька.

Ой тепер стала неволенька,
Ой болить серце, головонька.

Ой берут брата у солдати,
А за ним плаче батько й мати.

А й за ним плаче батько й мати,
Ще й три сестриці-жалібниці.

Ой що старша сестра коня веде,
Середульша сестра сідло несе.

Середульша сестра сідло несе,
А найменша сестра листа пише.

Ой вона пише-виписує,
Та й свого брата випитує:

«Ой ти, братіку наш, ти один у нас,
Ой коли прийдеш в гості до нас?»

«А ти, сестро моя, найменшая,
Ти досада моя найгіршая.

Ой піди, сестро, до Дунаю
Та візьми, сестро, піску з краю.

Та візьми, сестро, піску з краю,
Та й посій же, сестро, на камені.

Як на камені пісок зійде,
Ой тоді ж братік в гості прийде".

Ой нема піску, нема сходу,
Ой нема брата із походу.

Ой нема піску, вода змила,
Та нема брата, пуля вбила.

Ой на Вкраїні висока могила,
Ой на могилі червона калина. (двічі)

На могилі червона калина,
Ой на калині чорний ворон кряче. (двічі)

На калині чорний ворон кряче,
Ой на чужбині сиротина плаче: (двічі)

"Я й недавно сиротою стала,
Ой багато горенька й узнала. (двічі)

Ой казали мені вражі люде:
"Вийди заміж - добре тобі буде". (двічі)

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопила. (двічі)

Ой, утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за горьку п'яницю. (двічі)

Шо п’яниця все п'є та гуляє,
А прийде додому - як не б'є, то лає. (двічі)

Сам лягає у кроваті спати,
Мене заставляє голубів ганяти. (двічі)

Ой не літайте, голуби, по хаті,
Та й не розбудіте милого з кроваті. (двічі)

А я знаю, коли розбудити,
Ой як стане сонечко сходити. (двічі)

Уставай, Ваня, моє милування,
Вже готове для тебе вмивання. (двічі)

Шо вода в тазочку та ще й у садочку,
Рушничок біленький висить на кілочку. (двічі)

Стоять тобі вареники в маслі.
Стоїть тобі горілочка в пляшці. (двічі)

А єсть тобі білі паляниці,
Задля тебе, горкого п'яниці. (двічі)

Став Ваня з кроваті вставати,
Стала його мила в вікно вилітати. (двічі)

"Ой чого ж ти, мила, в вікно вилітаєш,
Хіба ж ти моїх жартів не приймаєш?" (двічі)

"Ой як би ж я та жарти приймала,
То вже б давно в могилі лежала". (двічі)

Ой, не рости, кропе, (двічі)
На моєму й огородочку. (двічі)

Ой, не ходи, старий, (двічі)
По моєму частоколочку. (двічі)

Я ж того старого (двічі)
Із роду та не любила. (двічі)

По його слідочку (двічі)
Каменем та покотила. (двічі)

Ой, як тяжко, важко,(двічі)
Каменеві та котитися. (двічі)

А ще тяжче, важче, (двічі)
Старому та женитися. (двічі)

Молоду жінку брати, (двічі)
Серденьком та й називати. (двічі)

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та не пригорне мати,
А хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).

Ой під дубом, під дубком
Стоїть дівка з парубком,
Вітер дуба хита,
Парень дєвку пита.

Вітер дуба хита,
Парень дєвку пита,
Не питай ти мене,
Не кохав ти мене.

Кохав мене батько,
Годувала мати,
Довелося дураку
Руки потирати.

Потирай, негодяй,
Коли довелося,
Коли мені, молодій,
На горе пішлося.

А горе таке (промовляючи):

Через сад-виноград
По воду ходила,
За собою, молодою,
Писаря водила.

Писарь пише ше й малює,
Обернеться – поцілує,
Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене, дурак.

Ти не піп, ти не дяк,
Не цілуй мене, дурак,
Нехай мене поцілує
Чорноморський козак.

Чорноморець іде -
За ним вулиця гуде,
Як почула голосок,
Розчесала волосок.

Двері вистучила,
Сама вискочила,
Праву ручку подала
Ше й поцілувала.

Праву ручку подала
Ще й поцілувала,
Здрастуй ти, здрастуй я,
Здрастуй, ягодка моя!

Ой по тихому та Дунаєчку а вітер хвилю гонить,
Та й молоденький новобранець полковничка про(сить).

«Ой пусти мене, та й полковнику, а із полку додому же,
Та розплакалась-розтужилась дівчина за мно(ю)».

«Ой нехай плаче та й нехай плаче, а нехай ше й потуже,
Та й нехай же той новобранець три годи прослу(же)».

А служив службу та й воєнную, а начав помирати же,
Та начав собі перед смертю дівчину й бажа(ти).

Ой не по правді та й козаченьку а в могилу лягаєш,
Та шо ти собі перед смертю дівчину бажа(єш).

А й умер, умер та й новобранець а у неділю вранці же,
Та й положили новобранця в світлиці на ла(вці).

А коня ведуть та й тіло несуть, а кінь головку клонить,
Та стоїть дівка на воротіх, білі ручки ло(мить).

Ой ламай, ламай, та дівчинонько а з мізинного пальця же,
Та світ ізійдеш, та й не найдеш такого краса(вця).

Ой у полі а криниченька же
Ой на чотирі зво(ди).

На чотирі зводи.
Ой там напували а три козаки же
Ой воронії ко(ні).

Воронії коні.
Та й ісписали, ой змалювали же
А й дівці чорнії бро(ви).

Дівці чорні брови.
Один пише та й на бумазі же,
А другий на кита(йці).

Другий на китайці.
А третий каже: "Та передайте же,
Ой дівчині-коха(нці).

Дівчині-коханці.
Нехай вона знає же,
Та й з другим не гуля(є).

3 другим не гуляє.
Ой нехай вона чує же,
З другим не ночу(є)".

Ой яр, яр,
Я за яром стояла,
Я з майором гуляла,
А майор молодой,
Під ним конь вороной,
Сідло кованоє,
Розмальованоє,
Чорнії сапожки,
Із підбориками,
З приговориками,
Із зубчиками,
Із вищиками,
Бодай нашому майору
Очі вискакали,
Бариня бравая!
Сибер-бубер,
Вапапубер,
Вапапубер,
Ва-па-па!

Послєдній наношно(и)й деньочок гуляю з вами я, друззя. (двічі)

А завтра рано, чуть світочок, заплаче вся моя сімня. (двічі)

Заплачуть браття мої, сьостри, заплаче мать моя й отєц. (двічі)

А ще заплаче тая дорогая, з которой три годи гуляв. (двічі)

Заплаче той вірний товариш, з которим часто випивав. (двічі)

Прощай, страна моя родная, прощайте всє мох друззя. (двічі)

Прощайте, всє мої друззя,
На врем'я з вами розстаюся, а может бить, шо й навсєгда. (двічі)

Раз на празник Воскресіння
Зібралася вся жидівля.

Вони раду радять жидівськую,
Як Ісуса Христа уловити.

Уловити, умертвити,
А на древі розпинати.

А на древі розпинати,
Гвоздям руки-ноги прибивати.

Прийшла к йому Божая Мати,
Рече йому Божі слова:

"Ой, Сину мій, ой, Боже мій,
Чом Ти до мене не говориш?

Чом Ти до мене не говориш,
Ні словечка не промовиш?"

"Не сам же я, Мамо, помираю,
За праведні душі страсть приймаю."

Прийняв муки, прийняв рани,
За праведні душі, християни.

Скину кужіль на полицю, сама піду на вулицю, (двічі)
Нехай кужіль миші трублять, мене хлопці полюблять, (двічі)

Не піду я за Івана, піду заміж за Степана, (двічі)
Я ж думала, коли чуба нема,
Я ж думала кучерявий, коли чуба нема.

Трошки, трошки, трошки, трошки та й не кучері, (двічі)
А вже мені, шолудиві, надокучили. (двічі)

Шолудиві та паршиві та малого росту, (двічі)
Куди йде - воші б'є, чухає коросту. (двічі)