The boyars rode up the mountain

Не йдіть, молодиці,

Не йдіть, молодиці,
До нас гільця вити,
Ми ізів’ємо сами,
Попід небесами,
Попід хмарочками,
З чорними галочка(ми).

Та й ходила та й Маруся по новім дворі,

Та й по новім дворі,
Та й гонила жи селезенька тихо по воді.

Та й тихо й по воді,
Пливи жи, пливи жи, мій селезню, тихо й по воді.

Та й тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько, тепер жи к міні.

Та й тепер же к міні,
Та й дай же ж міні жи порадоньку, бідній сироті.

Та й бідній сироті,
Ой, рад би я жи, дитя жи моє, прибути жи к тобі.

Та прибути к тобі,
Насипали жи сирої землі на груди мені.

Та нас мати рано побудила,
Черепочку каші наварила.

Ой у лісі-лісочку, та й на жовтім пісочку,
Там плаває мальований човник,
Там плаває мальований човник.

А у тім же човночку молодая Маруся,
З човночком(и) та й говорила,
З човночком(и) та й говорила.

Та розсукин син човник,
Та розсукин син човник,
Трошки мене й та й не вивернув,
Трошечки мене й та й не вивернув.

Та якби не весельце,
Та не Ваніне серце,
Пішла вже я кременем на дно,
Пішла вже я кременем на дно.

Та шо батенько чує,
Та він мене не рятує,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько,

Посилала мене мати,
Зеленого жита жати,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько.

А я жита не жала,
В борозеньці лежала,
Ой, гаразд же, моя донечко,
Ой, гаразд же, моє серденько.