Digital archive of folklore

Ішла Марія
Та й з монастиря
Алілуйя, алілуйя
та з монастиря
Зустріло її
Троє жидов'ят
Алілуйя, алілуйя
Троє жидов'ят
Оце ті жиди
Хреста мучали
Алілуйя, алілуйя
Хреста мучили
Ми не мучили
Ми не бачили
Алілуйя, алілуйя
Ми не бачили

Дай боже вечір добрий!

Чогось мені тяжко-важко, мабуть, скоро я й умру, ее-ей, Ой, підіте ж, приведіте, кого вірно я й люблю.

Кого вірно я й люблю, ее-гей,
Люблю, мамо ж, того й парня, шо й кудрява голова.

Шо й кудрява голова, ее-гей,
Сам кудрявий, кучерявий, в його кудрі в три ряда.

В його кудрі в три ряда, ее-гей,
Розчешу я ж свої кудрі, до дівчини спать піду.

До дівчини спать піду, ее-гей,
Пішов би я же до дівчини, так не знаю, де живе.

Так не знаю, де живе, ее-гей,
Попрашу я товариша, нехай мене й відведе.

Нехай мене й відведе, ее-гей,
А товариш краще й мене, він дівчину й отобʼє.

Він дівчину отобʼє, ее-гей,
А дівчина дурна ж буде, вона ж віри не пойме.

Вона віри не пойме, ее-гей,
Вона мені не повірить, вона спати поведе.

Вона спати поведе, ее-гей,
Ляже спати на кроваті, на пуховим кожушку.

Без кукілю, без мітлиці,
Дай, паніматко, шмат паляниці!

Хоть не цілу – половину,
А я її не закину!

А я її не закину,
А її в торбу викину!

Дай, Боже, вечір добрий та пиріг довгий!
З руками, з ногами, щоб бігав за нами!

Гадала, матін(и)ка, гадала,
До купки перин(и)ки складала,
До купки, до куп(и)ки, до купи,
Задля невістки, голу(бки).

Та й понад нашим(и) яром(и)
Та й пшениченька ланом, гей,
Горою овес.

Горою овес,
Та й не по правді, милой,
Не по правді, соколе, гей,
Зо мною й живеш.

Зо мною живеш,
Та як вечір настане й,
Та вечір-вечірочок, гей,
До другой ідеш.

До другой ідеш,
Та свій голос нєжний,
Та голос невгасимой, гей,
Мені подаєш.

Коваль, коваль, коваль, коваленко ж,
Чом не куєш желіза тонень(ко)?

Чом не куєш желіза тоненько ж,
Чи й у тебе желіза нема?

Чи й у тебе желіза немає,
Чи й у тебе сталі не хвата?

Єсть у мене желіза вдоволі ж,
Єсть у мене дівка до любо(ві).

Вона мені горя наробила ж,
Що звечора й постіль постели(ла).

Що й звечора постіль постелила ж,
А з півночі сина спороди(ла).

А з півночі сина спородила,
На світанку в криницю зноси(ла).

Ой дай, Боже, снігу та морозу ж,
Щоб криниця й до дна вимерзла.

Ой дай, Боже, снігу та морозу ж,
Щоб замело й стежки та доро(жки).

Щоб замело стежки та дорожки ж,
Щоб не взнали прокляті воро(жки).

Щоб не взнали, куди я ходила ж,
Щоб не взнали, кого я й носи(ла).

Ой, бочечка, бочечка да ой, дубовая, ой,
Ой, з ким же тебе, бражечка, будем пити?

Ой, ким же тебе, бражечка, ой, будем пити?
Ей, без милого й дружечка й гірко жити.

Без милого дружечка горько жити,
Десь поїхав миленькой в городочок.

Десь поїхав миленький ой, в городочок,
Ох, і не на довге врем'ячко, й на часочок.

Не на довге врем'ячко, ой, на часочок, ох і,
А я ж молодесінька ж у слідочок.

Та й нема гірш нікому ж, та як тій, як тій сиротині ж,
Та й ніхто не пригорне ж, та й при ли-, при лихій годи(ні).

Та й не пригорне ж батько ж, та й не при-, не пригорне ж мати ж,
Та й тільки ж той пригорне ж, та що ду-, що думає взя(ти).

Ой, налетіли ж гуси ж, та й з дале-, з далекого й краю же,
Та й зболотили ж воду ж, та й на ти-, на тихим Дуна(ї).

Ой, бодай же ви, гуси ж, та й з пірʼя-, з пір’ячком пропали ж,
Та як ви нашу ж пару ж, та й розпа-, та й розпарува(ли).

Та як ми парувалися ж, та й як го, як голубів пара ж,
А тепер розійшлися ж, та як чо-, як чорная ж хма(ра).

Та як ми любилися ж, та й як зе-, як зерня в орісі ж,
А тепер розійшлися ж, та й як туман по лі(сі).

Усі гори зеленіють,
Усі гори зеленіють,
Тільки одна гора чорна,

Тільки одна гора чорна,
Де сіяла бідна вдова,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла й волочила,
Слізоньками ж примочила.

Якби мені Бог дав, та й сонечко б зайшло,
Може б моє серденько та й до мене прийшло.

Ой, хоч не до мене, до моєї хати,
Стукай в вікно та й, щоб не чула й мати.

А мати почує, скаже: «Хай ночує!»,
А батько узнає, скаже: «Хай гуляє!».

А я, молодая, двері одкривала,
Двері ж одкривала, правдоньку ж питала.

– Чи ти мене любиш чи з мене смієшся,
Що ти й наді мною ж як голубок в’єшся?

– А я тебе люблю ще й любити буду,
По правді признаю – сватать я й не буду.

Вийде мати з хати,
Вийде мати з хати,
Огляне дитяти,
Що тобі бояри привезли?
Ой чи подушки, чи скриню?
Чи мою Марусю княгиню?

Дружко палахатий,

Дружко пелехатий,
Біга кругом хати,
З великою ломакою,
За сірою собако(ю).

Ой полем, полем, полечком,
Їхав Ванюша конечком,
На йому шапонька боброва,
А в його хустина шовкова,
Ой хто ж її шив, шив? - Маруся,
А темної ночі при свічі,
І ясного сонця віконця,
Задля Ванюші молодця!

Куди, донько, собираєсся жи?

Куди, донько, собираєсся,
Що так рано наряжає(сся)?

Чи між турки, чи між татари?

Чи між турки, чи між татари,
Чи між тії прокляті жанда(рми)?

Ой там гора кременистая ж,

Ой там гора кременистая,
Там свекруха норовиста(я).

В пічі топлю – та й каже, не ясно,

В пічі топлю – та й каже, не ясно,
Діжу вимісю – каже не прекра(сно).

Діжу місю – каже не прекрасно,

Ложки мию – та й перемиває,
Ложки ж мию – та й перемива(є).

Свашка-неліпашка,

Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила
З зеленого сіна,
Та й ту сама з'ї(ла).

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Ой, сім год по Криму. (двічі)

Та й не случалось та й причиноньки же,
Ой, од роду йому. (двічі)

Та й як случилась та й причинонька же,
Ой, чумак болєн. (двічі)

Та й болєн чумак та й болєн бурлак,
Ой, болєн-нєздоров. (двічі)

Та й лежит чумак, та й лежит бурлак,
Ой, болєн-нєздоров. (двічі)

Та світилка - шпилька при стіні,
Та на ній сорочка не її,
Та прийшла сусідка, торкає,
Скидай сорочку, смеркає

Їхали бояри горою,
Кликали Марусю з собою,
Поїдем, Маруся, із нами,
Ми тобі квітоньку з перами,
Я тії квітоньки не зношу,
Полюбила Ванюшу, як душу.

Люлю, люлю, мій синочок,
Зроблю тобі колисочок,
Та й повісю на дубочок,
Сонце зійде – обігріє,
Роса впаде – іскупає.