Oh, in the field, half is rye and half is grass

Що й на горі чорний ворон кряче,
На чужбині сиротина плаче.

Я ж недавно сиротою стала,
А багато горенька зазнала.
(Г)ох і багато горенька зазнал(а).

Ой та казали мині добри люди,
Пойди, дівко, замуж – легше тобі буде. (двічі)

(А я ж людям... волиньку ввольнила,
....
....бо спить милой на бєлой кроваті,
.....

Вставай, вставай сизой голубчик,
Вже твоє вмивання в вишневім садочку,
А втирання - рушник на кілочку,
Ой став милий з постелі вставати,
Стала його мила в вікно вилітати.
...
Ой чи ти моїх, мила, норовів не знаєш?
Ой якби я твої норовочки знала,
То б давно я в могилі лежала.)

Як піду я в ліс по дрова, наламаю (лому),
Завіз мене мій миленький в чужу, в чужу й стороно(ньку).

А в чужій сторононці ні батька, ні неньки,
Только поють в саду зеленом солов’ї, поють соловей(ки)

Пойте, пойте соловейки всими голосами,
А я вийду в сад зелений, вмию… вмиюся сльоза(ми).

Як зломлю я з рози квітку, та й пустю на воду.
Пливи, пливи, з рози квітка, аж до, аж до мого дом(у).

Плила, плила з рози квітка та й стала кружиться,
Вийшла й з хати стара й мати та й ста… та й стала жури(ться).

“Ой, чого ж ти, моя доню, така стара стала?
Чи тя милий не кохав же, чи свекруха й обіжа(ла)?”

І милий кохав, і свекруха не обіжала,
Знать судьба моя такая, рано, рано й старой ста(ла).

Як піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум й у чу-, й у чужу й сторо(нку). (двічі)

А в чужій же сторононьці – ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співав, співав соловей(ко). (двічі)

Співай, співай, соловейку, всіма голосами,
А я піду в сад вишневий, вмиюсь, вмиюся й сльоза(ми). (двічі)