A nightingale chirped

Ой там за горами мітьолици в’ються,
Мітьолици в’ються, морози тріщать.

Ой там же мой милой, драгун чорнобривой
Бйоться з їпонцем за вєру свою.

Хотіли їпонці, щоб наші солдати,
К іхнєму(?) престолу служить подийшли.

А наші салдати всі в Бога вмавляли
За руську державу, за крест золотой.

Хотіли їпонці, шоб наші солдати…

Ой ходила та й Ліда по крутій горі,
Начесала русу косу по всій голові.

Розчесала русу косу по всій голові,
Нагляділа селезеня по бистрій воді.

Нагледіла селезеня по бистрій воді:
ー Прилинь-прибудь, мій батечко, цей вечір к мені.

Та хазяїну мій, да на кого ж ти оставив?
Да я ж остаюсь, да Богу молюсь, а тебе нема…
Да встань же, мій хазяїну, да й подивись:
Он в тебе стоять діточки, да плачуть,
Да як же тебе, таточку, куди ви забіраєтесь, да нас бросаєте?
Діточки ж мої малесенькі, да на кого ви осталися?
Да хазяїну мій дорогесенький, да на шо ж ти мене оставив з дітками маленькими?
Да куда ж мені тепер виглядати, да відкіль тебе визирати?
Да плачу, сльозами умиваюсь, а тебе немає…