Digital archive of folklore

Ой там за горами мітьолици в’ються,
Мітьолици в’ються, морози тріщать.

Ой там же мой милой, драгун чорнобривой
Бйоться з їпонцем за вєру свою.

Хотіли їпонці, щоб наші солдати,
К іхнєму(?) престолу служить подийшли.

А наші салдати всі в Бога вмавляли
За руську державу, за крест золотой.

Хотіли їпонці, шоб наші солдати…

Та хазяїну мій, да на кого ж ти оставив?
Да я ж остаюсь, да Богу молюсь, а тебе нема…
Да встань же, мій хазяїну, да й подивись:
Он в тебе стоять діточки, да плачуть,
Да як же тебе, таточку, куди ви забіраєтесь, да нас бросаєте?
Діточки ж мої малесенькі, да на кого ви осталися?
Да хазяїну мій дорогесенький, да на шо ж ти мене оставив з дітками маленькими?
Да куда ж мені тепер виглядати, да відкіль тебе визирати?
Да плачу, сльозами умиваюсь, а тебе немає…

Щебетав соловейко в саду малино(вому),
Говорив Сірьожа своєму дому:
“Як скушно мині самому,
Якби Вєрочка зо мной…”

Ой ну-ну-ну, котину,
Засни, мала дитино.
Ой ну-ну-ну, кицю,
Не йди по водицю –
Впадеш у криницю.
Пішла киця по водицю
Да й упала й у криницю.
Пошли кицю рятувать
І за вушки витягать.
Ай витягли за вухо,
Поставили на сухо.
Ой будь, кицю, висела,
Ми їдемо на села,
І де хата висела.
Туди підем ночувать
І Колічку колихать.
А Коля малесенький,
Він спаточки раденький.
І спить, і дрімає,
Здоров'ячко ж має:
І в ручечки, і в ніжечки,
В головочку хоть трішечки.

Спи, младєнєц мой прекрасний,
Баєнькі-баю.