Сіре вутя ай на морі ночує

А всі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють. (двічі)

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла бідна вдова. (двічі)

Де сіяла, волочіла,
Слізоньками й примочіла. (двічі)

Чорна хмара насуває,
Сестра з братом розмовляє: (двічі)

«Ой братіку-сокілоньку,
Возьми мене на зімоньку». (двічі)

«Ой сестрице-перепілко,
Як у тебе діток скілько?» (двічі)

«Раз – четвірко, раз – п’ятірко,
А всих буде дев’ятірко. (двічі)

Коли сядеш обідати,
То я діток вишлю з хати». (двічі)

Ідіть, дітки, на могилу
Та й открийте домовину. (двічі)

Вставай, рідний, вставай, тату!
Дай нам, сиротам, пораду. (двічі)

Ой рад би я, діти, встати,
На грудях землі багато! (двічі)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

Чорна хмара насувала, (двічі)
Сестра з братом розмовляла.

Ой, братіку, сокілоньку, (двічі)
Возьми ж мене на зімоньку.

Ой, сестриця-перепілко, (двічі)
В тебе діток аж четвірко!

Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх не діток не цурайся!

Буду брати, догожати, (двічі)
Діток з хати виряжати.