В мене батько, як світ

Ой, та й з-за гори,
Ой, з-за гори та й вітер повіва(є).

Ой, мати в дочки,
Та й мати й у дочки та й про життя пита(є).

Ой, спитай, мамо,
Та спитай, мамо, та в сіро-, в сірого й утя(ти).

Ой, сіре утя,
Та й сіре ж й утя та й на мо-, на морі ночу(є).

Туга за тугою, журба за журбою,
Дала мене мати заміж молодою,
Дала ж мене мати заміж молодою.

Дала мене мати за ліс, за діброву,
За ліс, за діброву, за гіркою долю,
За ліс, за діброву, й за гіркою долю.

За лісом не бачу, за горем не чую,
За недобрим мужом дома не ночую,
За недобрим мужом дома й не ночую.

«Пусти мене, милий, до броду по воду,
До броду й по воду, й до рідного роду,
До броду й по воду, й до рідного роду».

«Ой не підеш, мила, й до броду по воду,
Бо розкажеш, мила, й про нашу незгоду,
Бо розкажеш, мила, й про нашу незгоду».

«Ой не буду, милий, не буду й казати ж,
Як будуть питати, то я вийду з хати,
Як будуть питати, то я вийду з хати».

«Чи ти мене, мамо, в куплі не купала,
Чи ти ж мені, мамо, щастя й не давала?
Чи ти мені, мамо, щастя й не бажала?»

«Не раз тебе, доню, я в куплі купала,
Не раз у той купіль доля й заглядала,
Не раз у той купіль доля й заглядала.

Не раз у той купіль доля й заглядала,
А щастя й не дала, бо й сама не мала,
А щастя й не дала, бо й сама не мала».