​По той бік гора, по той бік друга

Ой я маю чорні брови, маю карі очі!
Чом же ти мене, козаченьку, любити не хочеш?”

“Якщо хочеш, дівчинонько, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити!”

“Ой якби я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала.

Збудувала б я й дубовий, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити.

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене,
Зготувала моя ненька вечерю для тебе.

Посідаєм вечеряти за столи кленові,
Та будемо дивитися в кого які брови!” (двічі)

Пливе човен та води повен,
Та й накрився листом, та й накрився листом,та й накрився листом.

Іде козак та до дівчини,
З кучерявим чубом, з кучерявим чубом, з кучерявим чубом.

“Ой не хвастай, та козаченько,
Кучерявим чубом, кучерявим чубом, кучерявим чубом.

Бо як вийдеш та на улицю,
Вся челядь сміється, вся челядь сміється, вся челядь сміється”.

“Ой не хвастай та дівчинонько,
Червоним намистом, червоним намистом, червоним намистом.

Намисто порветься, намисто порветься, намисто порветься”.

Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімувався, що й не розвивався?

Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині та й не розвивався. (двічі)

Ой синку мій, синку, синку мій миленький,
Де ж ти, синку, цю нічку ночував, що й не роззувався?

Ночував я й нічку, ночував я й другу,
Ночував я у тії вдовиці, що сватати буду. (двічі)