Digital archive of folklore

Ой котилась зоря з неба та й упала додолу, да ой,
Ой упала же додолу.

Журилася та молода дівчина та й по своєму же горю, да ой,
Ой по своєму же й горю.

Ой хто ж мене, та молоду дівчину, та й одведе й додому,
Та й одведе додо(му).

Обізвався та молодий козаче та й на сірому й коню, да ой,
Ой на сірому коню.

На сірому коню, та гуляй, гуляй ой молода дівчина, да ой,
Я й одведу ж додому!

Ой не ходи, та й розкудрявче, біля мого саду
Та й не топчи, розкудрявче, саду-виногра(ду). (двічі)

Не для тебе сад садила, кого я любила же,
Не для тебе поливала, кого целува(ла). (двічі)

Целувала, милувала, холостого парня же,
Холостой парень гуляє, кудрі завива(є). (двічі)

Кудрі руси, брови чорні, глаза розвесьолі же,
Он киває, он моргає, дєвку визива(є): (двічі)

"Вийди, дєвка, вийди, красна, на нове крилечко же,
Промов, дєвка, промов, красна, хоч одне слове(чко)". (двічі)

Закувала зозуленька, сидя на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один стоїть коло воріт, другий коня в’яже, гей,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір» - каже.

«Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Кажуть люди: дочка гарна – дай хоч подивиться».

«Вода в сінях, кварта в хаті – як хоч, то напийся, гей,
Дівка лежить на кроваті – біжи подивися».

«В тебе вода недобрая – піду до криниці, гей,
В тебе дівка негарная – піду до вдовиці.

А в вдовиці дві світлиці, ще й третя кімната, гей,
А у тебе одна хата, та й та неприбрата».

Місяць на небі, зіроньки сяють,
Вийди, дівчино, серце бажає. (двічі)

Вийди, дівчино, не бійся морозу,
Я ж твоїх ніжок не поморожу. (двічі)

Я ж твоїх ніжок не поморожу,
Я ж твої ніжки у шапочку зложу. (двічі)

А в мене шапочка недорогая,
Чотири воли заплаченая. (двічі)

Ой сюди гора, а туди – друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря, дівчина моя,
З новенькими ой да відерцями по водицю йшла.

«Дівчина моя, напій же коня,
З рубленої ой да криниченьки, з повного відра».

«Козаченьку мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла».

І рвала, кідала червону рожу,
І рвала, кідала на бистру ріку.

І рвала, кідала через ворота,
Не смійся, козаче, що я й сирота.

Не смійся, козаче, що я й сирота.
Коли прийшов сватать, то я й не пішла.

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивав(ся)?» (двічі)

«Зимував я зиму, зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, сину ж мій єдиний,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззувався?» (двічі)

«Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що й сватати буду». (двічі)

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув да раз, два!
Під копитом камінь тріснув да раз!

Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю свиснув да раз, два!
Соловейко в гаю свиснув да раз!

«Соловейко, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати да раз, два!
Виклич мені дівча з хати да раз!

Виклич мені дівча з хати,
Маю в неї щось спитати да раз, два!
Маю в неї щось спитати да раз!

Маю в неї щось спитати,
Чи не била вчора мати да раз, два!
Чи не била вчора мати да раз!

Ой чи била, чи не била,
Як з козаком говорила да раз, два!
Як з козаком говорила да раз!»

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, (ох). (двічі)

Один козак коня поє, другий коня в’яже, ох,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір» – каже, (ох). (двічі)

«Добрий вечір, стара й мате, дай води напитца, ох»,
«Кружка в сінях, вода в сінях – визьми та й напийся, (ех)». (двічі)

«Кажуть люди, дівка гарна – дозволь подивитца, ох»,
(В)она в хаті на кроваті – піди подивися, (ох)». (двічі)

Дівка спала, ничого й не знала…
Правой ручкой обняла ще й поцилувала, (ох). (двічі)

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Забрав козак дівчиноньку та й повіз у гості, (ой). (двічі)

Вітер віє, а жито половіє,
А козак дівчину та й вірненько любе, а сказать не посміє. (двічі)

Ой тим він же не займає, а що сватати має,
Ой не ходе та і не горнеться, а що (бо) слави боїться. (двічі)

Сидить голуб на черешні, а голубка на вишні,
«Ой скажи по правді, серденько дівчина, ой шо в тебе на мислі?» (двічі)

«А я ж маю очі карі та і не надивлюся,
А за нас з тобою неправду говорять, а я їх не боюся». (двічі)

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімував, шо й не розвивав(ся)?» (двічі)

«Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував, шо й не роззувався?» (двічі)

«Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що сватати буду». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, ти ж моя дитина,
Не женися на той удовици, бо щастя не буде». (двічі)

«Бо вдовине серце, як осіннє сонце:
Воно світе, світе та й не гріє, а серденько мліє.

А дівоче серце, як весняне сонце:
Ой як воно та й зайде за хмару, а усе ж тепленьке».

Закувала зозуленька в сінях на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, ой,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один іде, коня веде, другий коня в’яже, гей,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір» каже.

«Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, ей,
«Кажуть люди, дочка гарна – дозволь подивиться».

«Вода в сінях, в кутках кружки – візьми та й напийся, ей
Дівка сидить у світлиці – піди подивися».

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипоньку грати. (двічі)

Козаченько грає, бровами моргає,
Вража матір його знає, на що він моргає. (двічі)

Чи на мої воли, ой чи на корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови? (двічі)

Воли та корови усі поздихають,
Біле личко, чорні брови повік не злиняють. (двічі)

(Ой дівчина-горлиця,
До козака) горнеться,
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер,
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.

Умер батько – байдуже,
Вмерла мати – байдуже,
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже,
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже.

Я за батька книш дала,
І за матір книш дала,
А за свого миленького –
Цуцика рябенького…

(Ну, це смішно…)

Ой у полі жито стелеться низенько,
Добре тому жити, що любов близенько. (двічі)

А я жито вижну, стерню поламаю,
Я свою кохану здалека узнаю. (двічі)

А моя кохана в вишневім садочку,
Сивим конем грає та ще й в холодочку. (двічі)

Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимувався, що й не розвивався? (двічі)

Ночував я нічку, й ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, шо сватати буду. (двічі)

А вдовине серце, як осіннє сонце,
Воно світе, світе та не гріє, ще й холодом віє. (двічі)

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

З той криниці дівка воду брала,
З той криниці дівка воду брала.

Та й пустила золоте відерце,
Та й пустила золоте відерце.

«А хто ж моє відерце достане,
А хто ж моє відерце достане.

Той за мною на рушничок стане,
Той за мною на рушничок стане».

Обізвався козак молоденький,
Обізвався козак молоденький.

«А я ж твоє відерце достану,
А я ж твоє відерце достану.

Із тобою на рушничок стану,
Із тобою на рушничок стану».

Ой при лужку, при лунє, при щасливой долі,
При знакомом табунє конь гуляв по волі. (двічі)

«Ой гуляй, гуляй, мой конь, поки я споймаю,
Як споймаю, зануздаю шовковой уздою». (двічі)

Ой гуляв, гуляв мой конь та й зостановився,
Перед милої дворцом та й остановився,
Протів милої дворца та й остановився.

Ой у полі ой три дорожки різно,
Ходив козак до дів.., до дівчини пізно.

«Ой не ходи, ой козаче, до мене,
Буде слава ж на те.., й на тебе, й на мене.

Ой буде слава ой на тебе й на мене,
Ще й на твого коня, коня вороного».

Ох ви, дівчата, та вас куча,
Та в мене милка – сама лучча.

Я іду, іду, іду, стану та й подумаю:
Чи він любе, чи не любе, а я, дура, думаю.

Ти трєпач, а я не знала, ізвіні, мой дарагой,
По ошибочке проводіла я времячко с тобой.

Я іду, іду, іду, тіліграму подаю:
Підтирайте, хлопці, соплі, я на улицю іду.

Балалаєчка, гітара – моє утішенія,
Гуляй, гуляй, мой дєточка, даю разрєшенія.

Скільки в лісі не була, все на край виходила,
Скільки хлопців не любила, всіх з ума позводила.

Голубиє – глаза злиє, кариє – лукавиє,
А мої сіресенькі – всігда веселесенькі.

Балалаєчка, гітара – моє утішенія,
Гуляй, гуляй, мой дєточка, даю разрєшенія.