Пливе човен та води повен

Ой я маю чорні брови, маю карі очі!
Чом же ти мене, козаченьку, любити не хочеш?”

“Якщо хочеш, дівчинонько, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити!”

“Ой якби я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала.

Збудувала б я й дубовий, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити.

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене,
Зготувала моя ненька вечерю для тебе.

Посідаєм вечеряти за столи кленові,
Та будемо дивитися в кого які брови!” (двічі)

Ой на горі два дубки, ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки, та й звелися до купки.

Вітер дуба хитає, вітер дуба хитає,
Вітер дуба хитає, хитає, козак дівку питає.

“Ой дівчино, чия ти? Ой дівчино, чия ти?
Ой дівчино, чия ти, чия ти, а чи вийдеш гуляти?”.

“Ой не питай чия я, ой не питай чия я,
Ой не питай чия я, чия я, вийдеш ти – та й вийду я!”. (двічі)

“А я в батька один син, а я в батька один син,
А я в батька один син, один син, погуляти – хоч би з ким!”.

“А я донька мамчина, а я донька мамчина,
А я донька мамчина, мамчина, цілуватись навчена”. (двічі)

Ой на горі два дубки, ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки, та й звелися до купки.

Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімувався, що й не розвивався?

Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині та й не розвивався. (двічі)

Ой синку мій, синку, синку мій миленький,
Де ж ти, синку, цю нічку ночував, що й не роззувався?

Ночував я й нічку, ночував я й другу,
Ночував я у тії вдовиці, що сватати буду. (двічі)